Правовий статус рабів

Раби вважалися не суб’єктами права, а його об’єктами з огляду на те, що були прирівняні до речей. Рабовласники нещадно експлуатували рабів та тримали їх в жахливих умовах. Хазяїн на свій розсуд розпоряджався долею раба, міг продати його і навіть убити за найменшу провину. Раб не міг взяти шлюбу, співжиття рабів закон не визнавав, народжені від рабів діти також ставали рабами.

Але раби не були однаковими, а деякі з них мали неабиякі здіб­ності. Тому в інтересах рабовласника був створений інститут рабського пекулія. Пекулієм називалося майно, що передавалося рабу в управління. Отримавши право на управління майном, раб також отримував право укладати різноманітні угоди від імені хазяїна. Такі угоди передбачали виникнення прав у хазяїна, але обов’язки покладалися на раба.

Таке становище було досить примітивним з огляду на те, що ніхто не хотів укладати договори з безправними рабами. Тому пізніше претори ввели правило, згідно з яким рабовласник, що надав рабу пекулій, брав на себе відповідальність у межах цього пекулія. Крім уповноваження рабів довготерміново представляти інтереси хазяїна, вони могли виконувати і одноразові доручення з такими ж наслідками.

Рабство виникало: при народженні від матері-рабині; взяттям в полон; продажем у рабство; позбавленням волі за злочини.

Правовий статус вільновідпущеників.

Вільновідпущеники — це колишні раби, яких відпустили на волю. Правове положення вільновідпущеників визначалося правовим статусом їхнього колишнього господаря (патрона). Вільновідпущеники (лібертини), навіть отримуючи вільний статус, за своїм правовим положенням все одно не могли прирівнятися до вільнонароджених. Їм заборонялося брати шлюб з вільнонародженими. Крім цього, лібертини перебували в постійній залежності від патрона. Так патрон мав право:

1. на obsequium — поважне ставлення лібертина до патрона. Зокрема, лібертин не мав права викликати патрона до суду і був беззахисний від останнього;

2. на operae — виконання будь-яких послуг для патрона;

3. на bona — патрону належало право спадкування майна лібертина та на аліменти з його боку. Причому таке право належало не тільки йому, а й його батькам та дітям.