Правовий статус латинів

Латинами визнавалися давні жителі Лація та їхнє потомство. Правовий статус латинів був гіршим від правового статусу римських громадян. Латини не мали права служити в римських легіонах, обиратися на посади римських магістратів, вступати в законний римський шлюб. Проте вони мали право брати участь у народних зборах та голосувати на них. Правовий статус латинів був другий за престижністю в Римі.

За бажанням латини могли досить легко набути статусу римського громадянина. Для цього досить було переїхати жити до Риму. Але такі переїзди призвели до того, що в латинських містах різко зменшилася кількість чоловічого населення, тому пізніше ввели правило: латин, що переїжджає жити до Риму, зобо­в’язаний залишити на місці попереднього проживання чоловіче потомство.

Римське громадянство латини отримували також у разі обрання їх у рідному місті на посаду магістратів або сенаторів.

За своїм статусом латини не були рівні. Серед них вирізнялися «Латини Юніана». Це були колишні раби, які належали латинам і після звільнення також отримали статус латина (за законом Юнія Норбана). Латини Юніана були істотно обмежені в правах. Вони не мали права вступати в шлюб, заповідати або отримувати у спадщину майно. Після смерті такого латина його майно переходило до колишнього хазяїна. Латини Юніана могли отримати римське громадянство лише за особливі заслуги перед державою.

Статус латина отримували за таких обставин:

1. Народження в сім’ї латинів. Статус шлюбної дитини визначався статусом батька, статус позашлюбної дитини визначався статусом матері.

2. Присвоєння статусу латина постановою Римської держави.

3. Добровільного переходу римського громадянина до числа латинів з метою отримання земельного наділу.

4. Звільнення від рабства володарем латином або римським громадянином за умови надання йому статусу латина.