Діагностика

1. При підозрі на менінгіт проводиться люмбальна пункція.Дослідження ліквору виявляє підвищення тиску понад 200-250 мм вод. стовпа, плеоцитоз, підвищення вмісту білка, можливо зниження вмісту цукру і хлоридів.

2. Для загального аналізу крові характерний лейкоцитоз, зрушення формули вліво до мієлоцитів, підвищення ШОЕ. Ступінь цих змін знаходиться в прямій залежності від тяжкості хвороби.

3. При бактеріоскопічному і бактеріологічному дослідженні ліквору і крові виділяють збудник захворювання.

4. Для виявлення антигенів збудника або антитіл до нього використовують серологічні методи дослідження (РПГА, ІФА, ПЛР).

Диференціальний діагноз.

Проводять з менінгітами іншої етіології, викликаними бактеріями, вірусами, грибами, паразитами, які зустрічаються як у ВІЛ -інфікованих дітей, так і у дітей без ВІЛ-інфекції.

За відсутності типового збудника, необхідно виключати Mycobacterium tuberculosis, Mycobacterium avium, Bartonella henselae, Listeria monocytogenes, Nokardia asteroids. При обстеженні дитини з ВІЛ-інфекцією необхідно враховується кількість CD4+ - лімфоцитів, зіставляється можливість ураження тим чи іншим патогеном в залежності від ступеня імуносупресії.

Диференціальний діагноз проводиться з:

× внутрішньочерепними крововиливами

× абсцесами мозку

× пухлинами мозку.

Основні ураження нервової системи, характерні для ВІЛ –інфікованих дітей, представлені в табл. 4 у розділіВІЛ-енцефалопатія та інші неврологічні прояви ВІЛ інфекції.

Лікування.

1. Строгий постільний режим до стійкої нормалізації температури тіла, зникнення менінгеального синдрому і нормалізації показників крові і ліквору, в середньому впродовж 10-14 днів.

2. Етіотропна (антибактеріальна) терапія.