Харчування

Відмова від їжі хворої дитини дратує і пригнічує батьків або осіб, що забезпечують догляд.

Важливо пам’ятати, що смертельно хвору дитину не слід примушувати їсти, необхідним є забезпечення їй хорошого настрою, спокою та позбавлення неприємних відчуттів, за будь-яких обставин, в тому числі тих, що пов’язані з прийомом їжі.

Нудота і блювота – часті симптоми у важко хворих дітей. Вони є додатковим чинником погіршення стану та впливають на настрій і самопочуття дитини.

В контексті паліативу для подолання зазначених симптомів, доцільно використовувати засоби нетрадиційної, народної медицини.

Лікарські проти блювотні засоби наведені в таблиці 1.

Причини розвитку і засоби усунення нудоти і блювоти при паліативному лікуванні.

Таблиця 1

Причина нудоти і блювоти	Лікування.
Підвищення внутрішньочерепного тиску	Ондасетрона гідрохлорід (Зофран) Дексаметазон
Побічна дія препаратів, біохімічні порушення	Метоклопрамід Ондасетрона гідрохлорід
Подразнення шлунково-кишкового тракту	Метоклопрамід Ондасетрона гідрохлорід

Неврологічні порушення – частіше пов’язані із розвитком судом та порушенням настрою у дитини.

Батьків необхідно навчити переліку основних заходів для припинення приступів, вдома створюється запас відповідних препаратів.

Поява тревоги, відчуття жаху, пригнічений настрій потребують корекції психотропними засобами.

Дитина повинна, поки вона в змозі, продовжити навчання, заняття улюбленими справами.

Розмова з дитиною про смерть.

Потребує спеціальної підготовки особи, яка проводитиме бесіду(и).

Необхідно враховувати розуміння дитиною таких понять, як:

× життя

× хвороба

× смерть

× життя після смерті.

Використання розмов, ігор, спектаклів, картинок, казок на тему життя і смерті призведе до можливості порозумітися з дитиною, заспокоїти її, створити умови комфортного морального оточення, стане проявом поваги до дитячої особистості.

Підтримка родини.

Родини, які втратили дитину, хвору на ВІЛ/СНІД, часто неповні. В окремих родинах діти виховуються бабусями, діти бабусі (батьки дитини) – померли. Безумовно, залишати на самоті людину після стількох втрат – не варто і небезпечно.

Створення груп взаємодопомоги, психологічна підтримка – умови адаптації родичів і поступового послаблення зв’язку з дитиною.

Література.

1. S.L. Zeichner, J.S. Read. Textbook of pediatric care, 2005.

2. Модуль Гален №10 «ВІЛ інфекція у дітей».