Мета, завдання та механізми інформаційно-психологічних війн

Науковці вказують, що у передвоєнний період уряд будь-якої країни через засоби масової інформації прагне сформувати у свого народу (особливо серед військовослужбовців) патріотичні погляди і переконання, забезпечити в масовій свідомості пріоритет цілей державної політики. В той же час вірогідний супротивник прагне упровадити в свідомість населення і військовослужбовців цієї держави вигідні тільки йому, протилежні по спрямованості ідеї і настрої. Наприклад, розпалює націоналістичні забобони, незадоволеність політичними або економічними заходами уряду.

В результаті в свідомості людей відбувається боротьба мотивів, що нерідко веде до зниження рівня морально-психологічного стану населення і особового складу озброєних сил [, с.174][16].

Інформаційно-психологічні війни здійснюється у вигляді спеціальних інформаційно-психологічних операцій із застосуванням інформаційної зброї.

[][17].

Один з перших теоретиків інформаційних протиборств Мартін Лібікі визначає сім форм інформаційної війни [, с. 408]^[18]:

– боротьба із системою управління і комунікацій супротивника;

– боротьба за інформацію про власні сили і сили супротивника для отримання вирішальної переваги над супротивником;

– радіоелектронна боротьба;

– боротьба з гуманітарними системами супротивника;

– боротьба з техніко-технологічними системами супротивника;

– блокування чи спрямування даних про економічний стан у потрібне русло задля економічного домінування.

Зауважуючи, що єдиним компонентом, присутнім упродовж усіх етапів інформаційної війни, є боротьба з гуманітарними системами супротивника, тобто психологічна війна, науковець диференціює психологічну війну на окремі сегменти, а саме:

– операції проти національної самосвідомості;

– операції проти керівництва супротивної сторони;

– операції проти військ супротивника;

– культурні конфлікти.

При цьому він зазначає, що сторона, яка збирається маніпулювати іншою за допомогою засобів масової комунікації, найперше має визначити цільові аудиторії супротивної сторони. Найважливіше завдання на підготовчому етапі інформаційного протиборства, на думку аналітиків, є використання можливостей засобів масової комунікації задля: введення в оману потенційного супротивника, дискредитації його військово-політичного керівництва та лідерів, обмеження інформаційно-пропагандистської діяльності супротивника аж до організації інформаційної блокади.