Виникнення та основні підходи до визначення терміну «інформаційна війна»

РОЗДІЛ 1

ІНФОРМАЦІЙНА ВІЙНА – ДЕНЬ СЬОГОДНІШНІЙ І ПЕРСПЕКТИВИ

Виникнення та основні підходи до визначення терміну «інформаційна війна»

Інформаційні війни велися постійно зі стародавніх часів і в більшості випадків чинили суттєвий вплив на становлення та розвиток різних держав. Відомий дослідник відповідної тематики І.Н. Панарін вказує, що вперше поняття «інформаційна війна» було введене в 1985 році в Китаї як практичне відображення в діяльності китайських фахівців у галузі інформаційного протиборства поглядів давньокитайського військового діяча Сунь-цзи, що першим аргументував необхідність інформаційного впливу на супротивника [?, с. 113][2]. В своєму «Трактаті про військове мистецтво» Сунь-цзи відзначав: «У всякій війні, як правило, найкраща політика зводиться до захоплення держави цілісною... Здобути сотню перемог у боях – це не край мистецтва. Підкорити суперника без бою – ось вінець мистецтва» [][3].

Не дивлячись на досить давні згадки, терміни «інформаційна війна», «інформаційна операція» почали активно вживатися в 1991 р. після війни у Перській затоці. Яскравим та дієвим прикладом успішного ведення інформаційної війни, її впливу на кінцевий результат, на думку фахівців, була війна проти Іраку, що отримала назву «Буря в пустелі», де нові інформаційні технології вперше були застосовані у військових цілях. Першим офіційним документом з цього приводу, на думку науковців, була директива міністра оборони США № TS 3600.1 від 21 грудня 1992 р. «Інформаційна війна», результатом якої через рік стала директива Комітету начальників штабів Міністерства оборони США № 30-93. Цей документ, за оцінкою фахівців, став вихідною точкою для подальших як військових, так і державних документів та досліджень не тільки у США, але й в інших країнах світу [, с.425][4].

З вказаною вище директивою «інформаційну війну» визначено як комплексне проведення за єдиним задумом і планом психологічних операцій, заходів щодо оперативного маскування, радіоелектронної боротьби і фізичного знищення пунктів зв’язку з метою позбавлення супротивника інформації, виведення з ладу або знищення його систем управління при одночасному захисті своїх сил від аналогічних дій [, с. 41][5]. Це визначення є достатньо широким – втім, воно не охоплює всього того спектра складових, що їх сьогодні відносять до інформаційної війни.

На думку китайського військового аналітика Ван Пуфена, інформаційна війна є продуктом епохи інформації, який у бою часто використовує інформаційну технологію й інформаційну зброю [][6]. Наразі термін «інформаційна війна» має дискусійний та неоднозначний характер, зважаючи на те, що різні автори трактують його по-різному, залежно від того, які аспекти проявів та змісту вони досліджують.

За допомогою комплексного підходу українським дослідником А. Фісуном здійснено спробу вивести синтетичне поняття: інформаційна війна – це комплексний відкритий чи прихований цілеспрямований інформаційний вплив однієї сторони, чи взаємний вплив сторін одна на одну, який охоплює систему методів та засобів впливу на людей, їхню психіку та поведінку, на інформаційні ресурси та інформаційні системи з метою досягнення інформаційної переваги в забезпеченні національної стратегії, здатної привести до прийняття сприятливих для ініціатора впливу рішень або паралізувати інформаційну інфраструктуру супротивника з одночасним зміцненням і власним захистом інформації та інформаційних систем [?, с. 46].^[7]

На переконання українських дослідників І. Горбатенка, В. Долгова, Т. Гріненко, інформаційна війна є протиборством непримиренних сторін у відповідному інформаційному просторі, яке здійснюється з використанням інформаційної зброї з метою нанесення максимальних витрат «супротивнику» та мінімізації особистих витрат в економічній, військовій, політичній, ідеологічній як у цілому, так і в окремих сферах [?, с. 11]^[8].

Як зауважує А.Фісун, можна виділити шість основних підходів відносно вивчення поняття «інформаційна війна»: соціально-комунікативний, військово-прикладний, державно-інструментальний, геополітичний, віртуально-кібернетичний та психологічний. В нашій дослідницькій роботі ми приймаємо визначення А. Фісуна, за яким основна суть інформаційної війни – це система засобів і способів психологічного впливу на масову свідомість з метою спрямування її у вигідному для суб’єкта впливу напрямі.