ТЕМА 4. Валютний ринок і валютні системи

Під час опрацювання теми слід звернути увагу на те, що основ­ним елементом зовнішньоекономічної діяльності держави є ва­лютні відносини, які виникають під час функціонування гро­шей у міжнародному обороті. Економічні зв'язки на світовому ринку прямо і безпосередньо залежать від розвитку поділу пра­ці й формування спеціалізації та кооперування виробництва. Завдяки цьому формуються такі об'єктивні взаємозалежності та взаємодоповнення національних економік, за яких вони втрачають свою замкненість і перетворюються на інтегральні частини єдиного структурно цілісного міжнародного економіч­ного організму.

Реалізація еквівалентності міжнародного обміну товарів та послуг можлива лише за умови функціонування на світовому ринку загального, інтернаціонального за змістом вартісного еквівалента. Коли гроші обслуговують міжнародні економічні відносини і використовуються як міжнародна розрахункова одиниця чи міжнародний засіб обігу і платежу, вони реалізу­ють себе у функціях світових грошей. Функціональною фор­мою останніх є валюта.

Поняття «валюта» в широкому розумінні означає грошову одиницю будь-якої країни, а також використовується для визначення коштів, виражених у грошових одиницях тільки іноземних держав або міжнародних кредитних організацій. Валюту можна поділити на види залежно від емітента, функціональної структури, від режиму використання. Те­пер ключові позиції у системі міжнародних валютних відно­син займають колективні валюти — це форма світових гро­шей, позбавлених товарної основи.

Сформувалося кілька видів міжнародних колективних ва­лют: СПЗ - спеціальні права запозичення; євро - європейська валютна одиниця, функціонує з січня 1999 р. у рамках валют­ної системи «Спільного ринку». Подібні за призначенням ко­лективні валюти працюють у межах угруповань окремих країн, що здобули політичну незалежність після краху ко­лоніальної системи. Вартісний еквівалент євро і СПЗ визна­чається на базі стандартного «кошика валют» країн - учасниці. Європейського валютного союзу (ЄБС) та МВФ відповідно. Під час зовнішньоекономічної діяльності практично завжди постає потреба в обміні однієї національної валюти на іншу. Саме тому органи влади кожної держави встановлюють валютний курс - співвідношення між грошовими одиницями двох сторін, яке використовується для обміну валют під час здійснення валютних та інших економічних операцій. Інакше кажучи,валютний курс - це ціна грошової одиниці, виражена у валюті іншої країни або в міжнародних розрахункових одиницях.

Валютний курс в умовах ринкової економіки єзвичайним критерієм умов обміну, оскільки ціна формується залежно від попиту та пропозиції. Основними сферами використання валютного курсу є купівля або продаж валюти у зв'язку з екс­портом товарів і послуг, переміщенням у країну капіталів та кредитів, наданням кредитів іншим країнам та вивезенням за кордон капіталів. Необхідність встановлення валютного кур­су пояснюється тим, що національна валюта за межами внут­рішнього ринку не може бути законним купівельним або пла­тіжним засобом. Саме тому об'єктивне визначення валютного курсу має важливе значення для забезпечення безпечних і взаємокорисних операцій різних країн.

Існує кілька різновидів валютного курсу. Відповідно до чинних в окремих країнах нормативів курси іноземних ва­лют встановлюються їх котируванням. Котирування — це ви­значення офіційними державними органами (центральним банком чи іншою фінансовою установою) курсу (ціни) інозем­ної валюти. Котирування буває прямим та зворотним. Пряме котирування визначає кількість національної валюти за оди­ницю іноземної. Як правило, базою котирування є долар США. У вигляді прямого котирування офіційно визначають­ся курси більшості валют світу. Непряме (зворотне) котиру­вання визначає кількість іноземної валюти за одиницю національної валюти. У котируванні валют вказується курс продавця, за яким банки продають валюту, і курс покупця, за яким банки купують валюту. Котирування може бути обо­в'язковим для суб'єктів валютних операцій або суто номіналь­ним - орієнтовним.

Базою визначення валютних курсів є співвідношення купівельної спроможності різних національних валют. Спів­відношення купівельної спроможності валют щодо певної гру­пи товарів і послуг у двох країнах - країні «А» і країні «В» - визначає паритет купівельної спроможності. В Україні вико­ристовуються валютні курси іноземних валют, виражених у валюті України, курси валютних цінностей, відображені в іноземних валютах, а також у розрахункових (клірингових) одиницях. Ці курси встановлює Національний банк України на основі результатів торгів валютними цінностями на Міжбанківській валютній біржі України. Крім того, НБУ мо­же встановлювати інші способи визначення курсів валютних цінностей, відображених у розрахункових одиницях, а також у неконвертованих іноземних валютах. В умовах золотого стандарту рівень валютних курсів визначався рівнем золотого паритету валют - співвідношенням кількості чистого золота, що міститься в грошовій одиниці іншої держави, тобто співвідношенням їх золотого вмісту. При цьому відхилення валютного курсу від золотого паритету були незначними. Вони обмежувалися лише вартістю витрат на перевезення золота з однієї країни до іншої. Після краху золотого стандарту та пе­реходу до паперово-грошових систем валютні курси почали відхилятися від золотих паритетів.

На валютний курс в умовах паперово-кредитних систем впли­ває цілий ряд чинників:

— зміни попиту та пропозиції іноземної валюти в країні, яка залежить від стану платіжного балансу;

- знецінення паперових грошей всередині країни;

— різниця в рівнях процентних ставок у різних країнах;

— спекулятивні валютні операції;

— державне регулювання;

— політична та економічна ситуація в країні;

— ступінь довіри до національної валюти.

Класифікувати валютні курси можна як фіксовані, так і пла­ваючі. Фіксовані курси визначилися на основі золотого пари­тету або на договірній основі. Після 1976 року фіксовані курси були скасовані й був уведений режим плаваючих курсів. Ре­жим «вільного плавання» встановлюють лише найсильніші ва­люти, валютні курси яких формуються самостійно на ринку під впливом попиту та пропозиції. Такими валютами є або бу­ли долар США, німецька марка, англійський фунт стерлінгів, японська ієна та інші. Деякі країни прив'язують свої валюти до «вільно плаваючих» або до «валютних кошиків». При цьо­му держави з такою валютою намагаються впливати на її курс методом валютної інтервенції.

Нестабільність валютних курсів в умовах паперово-кредит­них систем негативно впливає на розвиток зовнішньоеконо­мічних зв'язків. Різкі коливання валютного курсу посилюють нестабільність валютно-кредитних та фінансових відносин, викликають негативні соціально-економічні наслідки, втрати одних та виграші інших країн. Зниження валютного курсу національної валюти вигідне експортерам, але, відповідно, погіршує імпортні можливості країни, що стимулює зростання цін у країні, скорочення ввезення товарів та їх споживання, збільшується тягар зовнішніх боргів країни в іноземній валюті.

За підвищення валютного курсу національної валюти, навпаки, дорожчає експорт. Він стає менш ефективним, що може призвести до стагнації експортних галузей національного виробництва. Імпорт навпаки розширюється, стимулюється при плив у країну іноземних та національних капіталів. Зменшується реальна сума зовнішнього боргу, вираженого в знеціненій інозем­ній валюті. Можливість купівлі та продажу іноземної валюти за національну передбачена конвертованістю. Конвертованість характеризується здатністю вільного обміну національної гро­шової одиниці на інші валюти без прямого втручання держави в цей процес. Конвертованість є атрибутом ринкової економіки вона передбачає відкритість економіки, лібералізацію зовніш­ньої торгівлі, вільну міграцію капіталу тощо. У сучасних умо­вах вона є однією з ланок валютної політики й визначається інституційними нормами.

Розрізняють повну й часткову, зовнішню й внутрішню конвертованість.

Основними чинниками неконвертованості національної ва­люти є спад виробництва, завищений валютний курс, націо­нальні внутрішні ціни. Саме тому національну валюту можна зробити конвертованою тільки завдяки глибинним перебудовам у бюджетній, емісійній та кредитній системах країни.

Вивчаючи тему, необхідно зосередити увагу на тому, що невід'ємною ланкою міжнародної валютної системи є валют­ний ринок, який надає функціонуванню валютних відносин реального економічного змісту.

Сучасний валютний ринок є розгалуженою системою ме­ханізмів, функціонування яких покликане забезпечити опе­рації з валютою для обслуговування міжнародних платежів. Іншими словами, валютний ринок - це вся сукупність кон­версійних та депозитно-кредитних операцій в іноземних валю­тах, що здійснюються між, контрагентами — учасниками ва­лютного ринку по ринковому курсу або відсотковій ставці.

Головна відмінність конверсійних (обмінних) операцій від депозитно - кредитних полягає в тому, що перші не мають три­валості у часі, тобто здійснюються в певний момент часу, тоді як депозитні операції мають тривалість у часі й різну строковість.

Функціональне призначення валютного ринку полягає у за­безпеченні реальної свободи вибору і дій власника валюти. Визначальною мотивацією дій суб'єктів валютного ринку є от­римання доходу. Тому валютному ринку притаманні атрибути будь-якого ринку: конкуренція, ризик. Валютний ринок поряд з дією ринкових регуляторів у певних: межах є інституційно ре­гульованим.

Валютні ринки можна кваліфікувати:

— за видом операцій: наприклад, існує світовий ринок кон­версійних операцій (на ньому можна виділити ринки обмінних операцій типу долар/марка або долар/ієна), а також світовий ринок депозитних операцій;

- за територіальною ознакою, як правило, виділяють такі великі ринки: європейський, північноамериканський, дале­косхідний. У них, у свою чергу, виділяють великі міжнародні валютно-фінансові центри: у Європі - Лондон, Цюріх, Франкфурт-на-Майні, Париж тощо; у Північній Америці - Нью-Йорк; в Азії - Токіо, Сінгапур, Гонконг.

Розрізняють національні й міжнародні грошові ринки. На національному грошовому ринку країни комерційні банки-власники національної валюти проводять розміщення депо­зитів у валюті своєї країни (наприклад, у Великобританії банки проводять операції у фунтах стерлінгів, в Україні розміщують та залучають кошти у гривнях).

На відміну від національних, на міжнародних грошових ринках операції відбуваються у валютах, відмінних від національних валют.

Головною валютою, в якій відбувається майже 90% депо­зитних операцій на міжнародних грошових ринках, є амери­канський долар.

На фінансовому ринку України також відбувається торгівля міжбанківськими депозитами в іноземних валютах, головним чином, у доларах США, євро. Переважна більшість українсь­ких комерційних банків на міжнародних грошових ринках є чистими кредиторами іноземних валют. Вони можуть роз­міщувати валютні депозити в іноземних банках за кордоном, але залучати кошти в міжбанківські депозити можуть тільки в Україні. Ця ситуація пов'язана з тим, що операціям, які стосуються залучення і розміщення коштів, притаманний різний ступінь ризику.

При вивченні цієї теми необхідно:

1. розкрити суть поняття „валютні ресурси”, з’ясувати порядок їх формування та використання. Особливу увагу слід звернути на порядок формування валютних резервів у країні;

2. розкрити суть поняття „валютна система”, охарактеризувати типи (національної, міжнародної та світової) та основні елементи валютних систем, показати еволюцію створення кожної окремої валютної системи;

3. розкрити суть поняття „валюта”, надати її класифікацію, дати характеристику видів конвертованості валюти (повна і часткова, внутрішня і зовнішня, з поточних операцій та з переміщення капіталів і кредитів);

4. розкрити суть поняття „валютний курс”, показати необхідність його встановлення та порядок визначення, назвати форми валютних курсів (фіксований, плаваючий, змішаний);

5. розкрити суть поняття „валютний ринок”, вказати його функції, надати його класифікацію, охарактеризувати операції валютного ринку та складові валютної політики.

Література: 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17.

Питання для самоконтролю:

1. Розкрийте поняття „валюта”, наведіть її класифікацію.

2. Що таке „конвертованість національної валюти”?

3. Що таке „валютні ресурси”?

4. Що таке міжнародні валютні відносини? Назвіть їх об’єкти та суб’єкти.

5. Що таке „валютний ринок”? Назвіть його об’єкти та суб’єкти.

6. Які функції валютного ринку Вам відомі?

7. Наведіть класифікацію валютного ринку залежно від рівня організації торгів та за територіальним розміщенням

8. Охарактеризуйте операції валютного ринку. У чому полягає різниця між ринком конверсійних операцій і ринком депозитно-кредитних операцій?

9. За допомогою яких факторів визначається кон’юнктура валютного ринку?

10. Дайте визначення валютного курсу. Назвіть його функції.

11. Що впливає на зміну валютного курсу?

12. Охарактеризуйте види валютних курсів.

13. Що таке валютна політика?

14. Охарактеризуйте складові валютної політики.

15. Які інструменти валютного регулювання Вам відомі? Назвіть заходи дисконтної та девізної політик.

16. Назвіть національні та міжнародні органи валютного регулювання.

17. Що таке платіжний баланс країни? Що входить до його структури?

18. Яка мета накопичення золотовалютних резервів країни?

19. Розкрийте поняття „валютна система”. Охарактеризуйте види валютних систем.

20. Назвіть етапи еволюційного розвитку світової валютної системи.

Тести для самоконтролю:

1. За режимом використання валюта буває:

а) іноземна;

б) конвертована;

в) національна.

2. До об’єктів валютних відносин належать:

а) національна валюта;

б) іноземна валюта;

в) центральні банки;

г) повноцінні монети.

3. До суб’єктів валютного ринку відносять:

а) брокерські компанії;

б) валютні біржі;

в) страхові компанії.

4. Залежно від рівня організації торгів валютні ринки бувають:

а) позабіржові;

б) біржові;

в) регульовані.

5. До структури валютного ринку відноситься:

а) конверсійний валютний ринок;

б) світовий валютний ринок;

в) позабіржовий валютний ринок.

6. Види валютних курсів:

а) форвардний;

б) фіксований;

в) дисконтний;

г) плаваючий.

7. До складових валютної політики відносять:

а) валютний контроль;

б) валютне регулювання;

в) валюта;

г) валютний ринок.

8. Ревальвація національної валюти вигідна:

а) кредиторам;

б) імпортерам;

в) МВФ.

9. Повна демонетизація золота у міжнародному грошовому обороті відбулась з прийняттям валютної системи:

а) Паризької;

б) Ямайської;

в) Бреттон-Вудської.

10. Сучасний режим валютних курсів:

а) фіксація курсу валют на основі золотого паритету;

б) фіксація курсу валют до однієї валюти;

в) фіксація курсу валют до її купівельної спроможності.