Агрохімічні основи застосування добрив

В зв’язку з інтенсивним і більш тривалим у часі, у порівнянні з сільськогосподарськими культурами, використанням грунту садивним матеріалом деревних рослин в сівозмінах декоративних розсадників, в його верхніх коренезаселених шарах відбуваються значні зміни умов усіх видів живлення: повітряного, водного, теплового і мінерального. В першу чергу, внаслідок виносу з грунту значної кількості елементів мінерального живлення разом з вирощеним садивним матеріалом, це стосується останнього виду живлення - мінерального.

Відомо, що рослинам для мінерального живлення необхідно понад 16 хімічних елементів. Чотири з них – вуглець, водень, кисень і азот – вони одержують з вуглекислого газу, води та частково з атмосферного азоту, а решту – з грунту.

Елементи мінерального живлення, які деревні рослини поглинають з грунту, поділяють на дві групи: макро- та мікроелементи. До макроелементів належать азот, фосфор, калій, сірка, кальцій, магній та залізо. Тканини росли­ни містять їх у значній кількості (від сотих долей процента до кількох процентів маси сухої речовини). До другої групи – мікроелементів відносять марганець, бор, мідь, цинк, молібден, кобальт, хлор та ін. Вміст їх в рослинах незначний і становить тисячні та стотисячні частки відсотка. Різний вміст елементів мінерального живлення і в грунті (табл..4.8). Запас їх в грунті в значній мірі впливає на стан рослин і вміст елементів мінерального живлення в їх тканинах.

Таблиця 4.8.