Рівень забезпеченості рослин елементами мінерального жив-лення | Гумус (за Тюріним), %) | Вміст поживних речовин, мг/100 г грунту | |
Р2О5 (за Троугом) | К2О5 (за Масловою) | ||
Дуже низький | 1,0 | до 3,0 | 0-5,0 |
Низький | 1,1-2,5 | 3,1-7,0 | 5,1-10,0 |
Середній | 2,6-3,0 | 7,1-12,0 | 10,1-15,0 |
Підвищений | 3,1 і більше | 12,1-18,0 | 15,1-20,0 |
Високий | 3,1 і більше | 18,1-25,0 | 20,1-30,0 |
Дуже високий | 3,1 і більше | більше 25,0 | більше 30,0 |
Г. Я. Рінькіс, оцінюючи ґрунти за вмістом в них рухомих форм мікроелементів (мг/кг), розділив їх на дві групи:
· дуже бідні – Cu < 0,3; Zn < 0,2; Mn < 0,1; Co < 0,2; Mo < 0,05; B < 0,1;
· бідні - Cu < 1,5; Zn < 1,0; Mn < 10,0; Co < 1,0; Mo < 0,15; B < 0,2.
Шкала забезпеченості дозволяє встановити дефіцит того або іншого елемента мінерального живлення в період росту сіянців або саджанців.
Забезпеченість рослин поживними речовинами у розсадниках, як і в сільському господарстві, регулюють внесенням добрив. Дія добрив у грунті різнобічна: вони поповнюють запаси елементів мінерального живлення в грунті, поліпшують його фізичні властивості, нейтралізують реакцію ґрунтового середовища, підвищують життєстійкість корисних мікроорганізмів.
|
|
Вносити добрива при вирощуванні садивного матеріалу потрібно не лише у зв’язку з недостатньою родючістю ґрунту розсадника, а й тому, що при викопуванні сіянців та саджанців разом з кореневою системою рослин з полів, залежно від механічного складу та виду садивного матеріалу, виноситься від 3 до 20 т родючого ґрунту. Значна частина поживних речовин вилучається з ґрунту вирощеним садивним матеріалом. В зв’язку з цим внесення добрив у розсадниках при тривалому вирощуванні садивного матеріалу є вкрай необхідним агротехнічним прийомом.
Добрива впливають не тільки на розміри і фітомасу сіянців і саджанців, а й на їх якість. Садивний матеріал, який вирощено в оптимальних умовах мінерального живлення, має добре розвинену кореневу систему і наземну частину, накопичує значну кількість запасних поживних речовин, яку рослини використовують для регенерації кореневої системи та адаптації до нових умов при пересаджувані їх на постійне місце. Цим передусім пояснюється краща приживлюваність таких рослин, а також більш висока стійкість їх проти засухи, пошкодження шкідниками та ураження збудникам грибкових захворювань.
Вносити добрива в полях сівозміни потрібно за певною системою, яка б забезпечувала високий рівень мінерального живлення рослин упродовж усього вегетаційного періоду. Водночас не можна допускати внесення понад міру завищених доз добрив, що може стати причиною небажаних наслідків.
Основою побудови правильної системи внесення добрив є:
|
|
· забезпеченість ґрунту елементами мінерального живлення;
· біоекологічні особливості порід;
· розмір вилучення поживних речовин з ґрунту рослинами;
· результати польових та вегетаційних досліджень.
На ступінь використання добрив рослинами в деревних розсадниках впливають і метеорологічні умови. Дози добрив, особливо азотних, холодної весни потрібно збільшувати. Із зниженням температури влітку вегетацію рослин поліпшують калійні добрива. Дія добрив погіршується у посушливі періоди, через що зрошення у розсадниках бажане не тільки у посушливих зонах, а й у зонах нестійкого і достатнього зволоження.
4.2. Види добрив та їх характеристика
У деревних розсадниках використовують усі види добрив – органічні, мінеральні, органо-мінеральні, бактеріальні, а також хімічну меліораціюґрунтів (меліоративні).
За вмістом елементів мінерального живлення добрива прийнято розділяти на повні та неповні.
Повні добрива містять у собі всі основні елементи мінерального живлення (органічні, органо-мінеральні, рідше мінеральні), а неповні - один, максимально два елементи (прості мінеральні).
За характером дії добрива поділяють на прямі, внесення яких безпосередньо збільшує в ґрунті вміст елементів мінерального живлення (органічні, органо-мінеральні, мінеральні) і непрямі, застосування яких опосередковано сприяє збільшенню елементів живлення в грунті (бактеріальні) або покращує умови для поглинання тих, що містяться в грунті (меліоративні).
4.2.1.Органічні добрива
До них належать гній, гноївка, пташиний послід, торф, різні компости, сапропель та зелене добриво. В органічних добривах міститься азот, фосфор, калій, інші макро- і мікроелементи. За складом це повні добрива. Вони не лише збагачують грунт поживними речовинами, а й поліпшують його фізичні властивості. Легкі за механічним складом грунти стають більш в’язкими, краще утримують воду і поживні речовини; важкі глинисті грунти, навпаки, стають більш легкими, менше ущільнюються. Вплив органічних добрив на поживний режим рослин триває 2-3 роки. Норму внесення органічних добрив вказують в тоннах на гектар.
Гній – це суміш підстилки з твердим послідом та рідкими виділеннями тварин. Залежно від ступеня розкладання розрізняють чотири види гною: свіжий, напівперепрілий, перепрілий та перегній. Гній після вивезення на поля слід одразу ж розкидати та заорати. На важких глинистих грунтах його заорюють на глибину 10-15 см, а на легких піщаних – на 15-20 см. Весною вносять гній у легкі ґрунти, а у важкі – восени, перед зяблевою оранкою. Норма внесення відповідно становить 15-20 т/га один раз у 2-3 роки та 30-40 т/га один раз у 3-4 роки.
Компости одержують з різних матеріалів – органічних (гній, торф, опале листя, лісова підстилка, тирса та ін.) або органічних та мінеральних (торф + вапно, торф + фосфорне борошно + аміачна селітра та ін.). Деякі з них витримують у компостних купах 1-2 роки, інші застосовують через 1-1,5 місяця після закладання. Стиглий компост має вигляд землистої, однорідної маси. Дози внесення компостів становлять 20-80 т/га.
Торф. В чистому вигляді як добриво використовують лише добре розкладений низинний торф. Він містить достатню кількість елементів мінерального живлення, має меншу кислотність порівняно з торфом верхових і перехідних боліт. В першу чергу торф вносять у важкі грунти, які потребують поліпшення фізичних властивостей, а також у піщані та супіщані ґрунти з малим вмістом органічних речовин. Норма внесення торфу залежить від механічного складу грунту та вмісту в ньому гумусу і становить 10-100 т/га. Вносити його слід під зяблеву оранку. Ефективність торфу зростає при спільному внесенні його з мінеральними добривами.
Пташиний послід – цінне, швидкодіюче добриво, багате на азот, фосфор і калій. Його застосовують як основне добриво, так і для підживлення. Сухий гранульований пташиний послід можна вносити в рядки водночас з висівом чи садінням. Норма внесення пташиного посліду у паровому полі становить 2-5 т/га.
|
|
Зелена маса (сидерат) – високоефективна в розсадниках з достатнім зволоженням, в першу чергу, на легких за механічним складом грунтах. Сидерат вирощують з бобових рослин, зелену масу яких заорюють на глибину 20-25 см. Особливо велика роль зелених добрив у збагаченні грунту азотом.
Сапропель – відкладена у прісноводних водоймах суміш грунту з напіврозкладеними рослинними залишками. Вона містить більшість елементів мінерального живлення, а також вітаміни, антибіотики та біостимулятори. Доза внесення сапропелю коливається від 10-20 т/га на відносно багатих суглинкових грунтах до 40-60 т/га на дуже бідних піщаних.