Мінеральні добрива (туки)

Випускає хімічна промисловість. Це речовини, які у своєму складі не мають органічних сполук, але містять один або кілька елементів мінерального живлення. Їх підрозділяють на прості (одинарні або односторонні), комплексні та мікродобрива (рис.4.10).

Рис. 4.10. Класифікація мінеральних добрив.

До простих, що містять один з трьох основних елементів міне­рального живлення рослин, відносять добрива азотні, фосфорні та калійні. Поживна цінність мінерального добрива визначається за вмістом в ньому діючої (поживної) речовини (табл.4.10). Діюча речовина (маса елемента мінерального живлення в доступній для рослин формі) складає певний процент від загальної маси мінерального добрива і є одним з основних показників його ефективності. Решту маси добрива станов­лять різні супутні наповнювачі.

В азотних добривах доступний для рослин азот може знаходиться у різному стані: аміачному, амонійно­му, нітратному та амідному. Аміачні азотні добрива придатніші для внесення на нейтральних і лужних ґрунтах, а нітратні — на кислих.

Одним з універсальних та високоефективних азотних добрив є аміачна селітра (азотнокислий амоній, нітрат амонію) з вмістом діючої речовини 34%. Висококонцентрованим добривом (46% діючої речовини - доступного азоту) є карбамід (се­човина). З твердих азотних добрив у розсадниках застосовують також сірчанокислий амоній, натрієву (чілійську) та кальцієву селітру, а з рідких — аміачну воду та рідкий (безводний) аміак.

Фосфорні добрива за ступенем розчинності у воді поділяють на три групи:

· розчинні (суперфосфат простий, суперфосфат гранульований, суперфосфат подвійний);

· важкорозчинні (томасшлак, преципитат);

· нерозчинні (фосфоритне борошно та ін.).

Як основне добриво використовують усі форми фосфорних добрив (розчинні, важкорозчинні та нерозчинні). Для припосівного добрива та підживлення садивного матеріалу придатні лише розчинні фосфорні добрива.

Калійні добрива можна розділити також на три групи:

· концент­ровані (хлористий калій, сульфат калію, каліймагнезія);

· змішані, які одержують шляхом розмелення сирих солей та концентрованих до­брив;

· сирі солі (сильвініт, каїніт та ін.).

Калійні добрива краще вносити восени під зяблеву оранку (разом з іншими добривами) у вологий шар грунту.

Характеристика найбільш розповсюджених простих добрив наведена в табл. 4.10.

Комплексні добрива, на відміну від простих, містять кілька еле­ментів мінерального живлення. Залежно від способу добування їх розділяють на змішані, складні та комбіновані.

Змішані добрива одержують шляхом механічного змішування простих (односторонніх) добрив на спеціальних тукозмішувальних установках (табл. 4.11).

Складні добрива виготовляють за єдиним технологічним процесом, тому елементи мінерального живлення знаходяться в одній хімічній молекулі (азотнокислий калій, фосфорнокислий амоній, амо­фос, діамофос та ін.).

Комбіновані добрива одержують шляхом обробки простих добрив фосфорною або сірчаною кислотою і амонізацією суміші аміакатами (нітрофоска, нітроамофоска, карбоамофоска, поліфосфат амонію).

Мікродобрива не в змозі замінити основні види мінеральних до­брив, але без них не можна забезпечити повноцінного живлення рос­лин. У розсадниках застосовують різні мікродобрива, найчастіше в складі основних: борні (борний суперфосфат, бормагнійсульфат, бура, боркарбонат кальцію), моліб ­ денові (молібденовий суперфосфат, молібден амонію, молібдат амонію-натрію, марганцеві (сульфат марганцю, марганізований су­перфосфат), кобальтові (азотнокислий і сірчанокислий кобальт) та ін.