Жіночий біль

Для початку слід зазначити, що насильство в сім’ї — це не тільки фізичний напад, побиття, згвалтування, а й морально-психологічний тиск, терор з боку партнера. Існують і приховані його форми: систематичні образи й приниження гідності, примусова ізоляція від зовнішнього світу (заборона на роботу, навчання, на зустрічі з друзями і навіть родичами), економічні утиски (жорстке обмеження у фінансах і вимога детально звітувати, часто із забороною заробляти самостійно). Жертвами таких насильницьких дій стають переважно жінки, а їхніми кривдниками — чоловіки. Адже, за статистикою Міністерства внутрішніх справ, представники сильної статі становлять 94% загальної кількості осіб, які стоять на обліку за вчинення домашнього насильства. Тільки за останні дев’ять місяців було зареєстровано 82 тис. 924 звернення про насильницькі дії в сім’ї, з яких левова частка надходить від жінок.

Що ж спонукає чоловіків і синів бити дружин, дітей, матерів? На думку психологів, «стимулом» до фізичного насильства часто є надмірне вживання алкоголю, наркотичних речовин, набагато рідше — почуття ревнощів і незадоволеність життям. Хоча домашнє насильство існує в усіх без винятку соціальних групах, з ним стикаються незалежно від рівня доходів, освіти і становища в суспільстві.

Як стверджує міністр у справах сім’ї, молоді та спорту Равіль Сафіуллін, кількість звернень жертв побиття в сім’ї з кожним роком зростає. Хоча статистика не відображає реального стану речей, оскільки ця проблема досить прихована від громадськості. «Причина її замовчування криється у вихованні та в усталеній в українському суспільстві думці, що не можна виносити сміття з хати. Отже, жінки в більшості випадків відмовляються скаржитися на своїх чоловіків у міліцію, соцслужби, бо вважають це ганебним і продовжують терпіти побої доти, доки не потрапляють із серйозними травмами й ушкодженнями до лікарні. А люди з їхнього оточення, не бажаючи займатися чужими проблемами, не хочуть втручатися в сімейний конфлікт. Тому наше завдання — переконати українців проявляти нульову терпимість до насильства в сім’ї й говорити про це, щоб викоренити таке зло», — закликав пан Сафіуллін на прес-конференції, приуроченій до Міжнародного дня боротьби за ліквідацію насильства над жінками з нагоди початку кампанії «16 днів проти насильства».

От тільки коштів, що виділяються з держбюджету на боротьбу із цим ганебним явищем, явно недостатньо. Цього року на запобігання насильству в сім’ї витратили всього лише 700 тис. грн., але вже наступного, згідно з прогнозами Мінсім’ї молоді й спорту, планується закласти в держбюджет утричі більше — близько 2 млн. грн.