2015-08-21
161
На що витратять ці гроші? Передусім на утримання 21 соціально-психологічного центру і дев’яти центрів медико-соціальної реабілітації жертв домашнього насильства, де можуть отримати допомогу потерпілі. От тільки, як показують результати всеукраїнського дослідження, проведеного Інститутом Горшеніна, більшість українок (85,4%) не знають про організації, які захищають права жінок у їхніх містах або районах. Хоча такі центри та соцслужби працюють у всіх регіонах України, надаючи жертвам домашнього насильства не тільки дах над головою, а й моральну та юридичну підтримку.
Провідний психолог-практик Київського міського центру соціально-психологічної допомоги Олена Тищенко вважає: такі методи роботи з сім’ями, де є насильство, допомагають вирішити цю проблему. «Жінкам-жертвам не можна замикатися, звинувачувати себе в тому, що відбувається. Треба намагатися поговорити з кривдником, попередивши його: якщо він ще раз підніме руку, про це дізнаються не тільки рідні й близькі, а й охоронці правопорядку, — пояснює вона. Не можна приховувати свої побої, оскільки безкарність — найпотужніший чинник, який провокує і стимулює насильство. Якщо воно вже мало місце, то може повторитися знову. Причому події відбуватимуться по наростаючій: з кожним наступним разом збільшиться і ступінь жорстокості і частота повторення насильства.
|
|
|
Що ж стосується постраждалих від цього жінок, то з ними теж потрібно проводити сеанси психокорекції, щоб вказати на помилки в їхній поведінці. Адже нерідко в сімейних суперечках і скандалах дружина провокує чоловіка, який прийшов додому в нетверезому стані, на застосування фізичної сили. Це не зменшує його провини, але от усвідомлення цього дає жінці можливість, змінивши свою поведінку, уникнути сімейного насильства», — підкреслює Олена Тищенко. За її словами, такий прийом буває дієвим на стадії, коли обидва партнери намагаються заради збереження шлюбу домовитися. Щоб допомогти їм упоратися з проблемою домашнього насильства в сім’ї, потрібно надати грамотні консультації фахівців.
