2015-08-21
475
Герменевтика - направление в философииXXвека, выросшее на основе теории интерпретации литературных текстов.
Герменевтический метод исходит из того, что текст нормы есть документ особого мировоззрения автора и толкуется с позиции современного исследователя совершенно по-другому. Поэтому этот метод предполагает вкладывать в исследуемые понятия именно то содержание, которое подразумевал их автор.
Юридическая герменевтика (Ю.г.) — наука о понимании, объяснении смысла, заложенного законодателем в текст нормативно-правового акта. Задача Ю. г. — методологически обеспечить переход от понимания смысла нормы права к объяснению его сущности. Такой переход представляет собой не что иное, как процесс познания, результатом которого является нахождение единственно правильного варианта интерпретации общеправовых предписаний относительно конкретной правовой ситуации.
Наряду с классической методологией в юридической науке все шире используется современная (неоклассическая) методология. При этом присвоение и использование знаний др. наук происходит путем так называемой юридизации методов (познавательных средств и приемов) др. наук и формированием новых юридических дисциплин на стыке юриспруденции и смежных наук. Взаимосвязь юриспруденции и герменевтики проявляется, прежде всего, в истолковании различных форм и источников права — как исторических правовых документов, так и действующих в современный период различных видов правовых актов. Чтобы понять текст правильно, т.е. в соответствии с выдвигаемыми им притязаниями, мы вынуждены в каждый данный момент в каждой конкретной ситуации понимать его по-новому и по-другому. А значит, понимание здесь уже является применением: проникновением в смысл того или иного правового текста и его применение к конкретному случаю представляют собой не два отдельных акта, а единый процесс. Коллизия, конфликт интерпретаций законодателя и право-реализатора (исполняющего органа, гражданина) состоит в том, что законодатель изначально стремится к однозначности текста в свою пользу. Именно в этом заключается и специфика герменевтики права. Герменевтический метод в правопонимании необходимо также связать с существованием различных правовых культур, в том числе национальной правовой культуры, с собственным видением проблемы прав человека правового государства, разделения властей, местного самоуправления и т.д.
4.Значення курсу "Проблеми теорії держави і права".
Опанування навчального матеріалу дисципліни „Проблеми теорії держави і права” є важливою складовою навчального процесу у підготовці фахівців зі спеціальноста «Правознавство», виступає значною мірою, інтегруючим чинником всього попереднього пізнання державно-правових явищ, їх належного теоретичного осмислення і практичного розуміння.
Зазначені якості як ніколи жорстко витребуються від професійних юристів всією картиною правового буття сучасного суспільства. Тому у навчально-виховному процесі з цієї дисципліни мають бути реалізовані і набуті знання теоретико-правових категорій, і відповідний матеріал галузевої юриспруденції, і проблемне сприйняття правового розвитку в сучасних умовах, розуміння його тенденцій, закономірностей і випадковостей.
Метою навчального процесу виступає досягнення двох цілей – систематизація правової свідомості студентів випускного циклу та розвиток аналітично-креативних здібностей і навичок, які необхідні сучасним правникам для успішного здійснення професійних функцій в умовах мінливого правового життя суспільства.
Завдання курсу «Проблеми теорії держави і права»:
- формування у студентів розуміння динамічних процесів юридизації філософського, соціологічного, політологічного знання та ролі у цьому вітчизняної юриспруденції;
- закріплення та розвиток вмінь і навичок використання теоретико-правового аналізу фактів, процесів і тенденцій суспільного буття на основі сучасного праворозуміння, аксіологічного правового мислення (інструментальної і власної цінності права);
- орієнтація всієї професійної правової свідомості випускника на практичне використання у професійній діяльності концептуальної ідеї розмежування права і закону, принципу верховенства права, пріоритету прав і свобод людини, концепції формування громадянського суспільства і побудови правової держави, забезпечення правового порядку і правозаконності.
Завданням курсу «Проблеми теорії держави і права» виступає і підготовка студентів до кваліфікаційного випробування – Державного іспиту з теорії держави і права.
Предмет курсу – актуалізовані сучасними умовами правового розвитку тенденції і нові прояви природи права, виклики і конфлікти правового буття, які вимагають осмислення і науково обґрунтованого вирішення.
Міждисциплінарні зв'язки курсу ґрунтуються на програмному матеріалі теорії держави і права, знаннях галузевих і міжгалузевих дисциплін, дисциплін міжнародно-правового циклу, а також – філософії права, сучасних правових систем, порівняльного правознавства, методології юриспруденції та ін.
5.Характеристика "Правознавства" як юридичної науки та місце теорії держави і права.
Юридична наука — це система об'єктивних соціальна значущих знань про закономірності права і держави (державно-правові закономірності).
Оскільки право і держава належать до соціальних явищ, остільки й юридична наука входить до складу суспільних наук — до загальної системи суспільнознавства.
Правознавство - це галузь спеціальних суспільних знань, у межах і за допомогою яких здійснюється теоретико-прикладне освоєння державно-правової дійсності.
Предметом правознавства є вивчення державно-правової дійсності, а саме: закономірностей права, нормативно-юридичного змісту правової норми, юридичної техніки, засобів і прийомів правової роботи тощо.
Правознавство як юридична наука має певну систему, структуру і поділяється на три групи:
1.Загальнотеоретичні юридичні науки – теор. держ. і права (!); юридична деонтологія; історія держави і права України; історія держави і права зарубіжних країн; філософія права; соціологія права; історія політичних і правових вчень; історія політичної та правової думки в Україні та ін.;
2.Галузеві і міжгалузеві базові юридичні науки - конституційне право, цивільне, кримінальне, фінансове, господарське, земельне, житлове, трудове, адміністративне, сімейне, екологічне, цивільно-процесуальне, кримінально-процесуальне, арбітражно-процесуальне, виправно-трудове (виконавче), соціально-забезпечувальне, міжнародне тощо;
3.Спеціально-прикладні юридичні науки - загальні науки у поєднанні з юриспруденцією утворюють цілком нові науки: судову медицину, криміналістику, кримінологію, судову психіатрію, трасологію, судову бухгалтерію, судову статистику, правову психологію тощо.
