Плюралізм у праві

Поняття «плюралізм» (від лат. pluralis - множинний) - філософська позиція, згідно з якою існує багато незалежних і фактично не взаємопов'язаних початків і видів буття, основ і форм знання, а все існуюче складається з кількох або багатьох самостійних, рівнозначних духовних сутностей, які не зводяться до єдиного начала. Термін «плюралізм» запропонував німецький філософ X. Вольф у 1712 р.

Плюралізм виступає у двох основних формах:

1) дуалізм, згідно з яким існують два початки: ідеальне і матеріальне;

2) поліїзм, де початок не один, а їх багато.

Плюралізм права відображає плюралізм прав та понять, причому кожне з конкуруючих між собою вчень претендує на істинність саме в своїй версії, свого розуміння права.

«Багатогранність» права як складного суспільно-політичного феномена є загальною рисою всіх сучасних концепцій права. Право «розчиняється» в системі соціального регулювання і розглядається як система, складовими якої є справедливість, гуманізм та система цінностей на протиставлення закону. І єдину можливість існування у правовому полі дає саме концепція правового плюралізму.

Вчені-прихильники плюралізму вважають: «Будь-яка система, вступаючи у боротьбу з іншою, в обов'язковому порядку враховує її досвід, розширюючи тим самим горизонт власного досвіду. Адже найцінніші пізнавальні ідеї виникли саме при зіткненні та взаємодії систем».

У сучасності плюралізм представлений як методологічна орієнтація в ряді концепцій: теорії факторів, теорії політичного плюралізму, так званої плюралістичної демократії. Плюралістична демократія - це концепція, згідно

якою політична влада в сучасній державі перетворилась на «колективну владу» багатьох організацій.

Сучасна правова наука характеризується плюралізмом концепцій права, причому зміст права становлять не лише норми правових актів, судова правотворчість, а й мораль, традиції, звичаї, етикет, правосвідомість різних правових груп.