2015-08-21
523
У загальній теоріїправа «правова система» — поняття, яке характеризує сукупність усіх правових явищ дійсності з точки зору вираження їхньої цілісності і взаємозв’ язку. Структура правової системи складаєтьсязістатичних і динамічнихелементів .Правовасистема в статиці охоплює сукупність :
· норм, принципів, інститутів (нормативний бік системи);
· правових установ (організаційний елемент);
· правових поглядів, ідей, уявлень, притаманних даному суспільству (ідеологічний елемент).
У динаміці правової системи вирізняють: правотворення, реалізацію права, що включає виникнення, зміну і припинення правовідносин, правове мислення. Дослідження правової системи у взаємодії з економічною, політичною, ідеологічною, моральною, релігійною та іншими суспільними системами, тобто зі всім комплексом соціальних інститутів і цінностей, властивих певній країні, становить поняття національної (внутрішньодержавної) правової системи як поодинокого явища.
Національна правова система як конкретно-історична соціальна реальність відповідає поняттю правової системи у «вузькому» розумінні і в межах державного кордону має ознаки єдності і суверенності.
Множинний, неоднорідний характер національних правових систем викликав численні спроби розбити їх на групи, здійснити. їх класифікацію за класами, типами, виходячи з тих чи інших критеріїв. Слід, проте, констатувати, що визначення кількості сімей, груп, класів, типів, правових систем і належна їх класифікація завжди були і є дискусійними питаннями.
Під правовою системою в «широкому» розумінні (правовою сім’єю) мають на увазі більш-менш велику сукупність, класифікацію типів національних правових систем, близьких за конструктивними, техніко-юридичними та іншими особливостями.
