Директиви мікроасемблера для блока пріоритетних переривань

У мікроасемблері передбачено дві директиви для задання початкових

значень у вузлах БПП.

ACCEPT – директива задання значень в регістрах СВП

Директива

ACCEPT MR: <значення>

дозволяє задати значення маски в регістрі маски.

Наприклад,

accept mr: 10110100% \ задає маску B4 в МR.

Директива

ACCEPT IR: <значення>

дозволяє задати (моделювати) запити на переривання від ПВВ у регістрі запитів.

Наприклад,

accept ir: 00100010% \ задає запити на переривання від ПВВ з

\ пріоритетами 1 та 5.

LINK VEC – директива задання адреси переходу за вектором переривання

Директива дозволяє задати початкову адресу мікропрограми обслуговування переривання в перетворювачі адрес.

Для ПА входом є вектор переривання VEC[0],…,VEC[7]. Задання адреси переходу на мікропрограму обслуговування переривання можна здійснити як окремо для кожного вектора, так і для всіх векторів разом:

link vec[3]: 0c00h \ початкова адреса мікропрограми обслуговування

\ переривання від ПВВ з пріоритетом 3

link vec: 100h, 200h, 300h, 400h, 500h, 600h, 700h, 800h

\ кожному вектору переривання відповідає початкова адреса мікропрограми.

Настроювання СВП та перехід на мікропрограму обслуговування переривання виглядає так:

{ reset; } \ загальна очистка СВП

{ di;} \ тимчасова заборона переривань

{ load sr, 2; } \ встановлення порога пріоритету – запити від ЗП з

\ пріоритетами 0, 1 – ігноруються

{ load mr, 00110000%; } \ заборона запитів на переривання від ЗП з

\ пріоритетами 4 та 5

{ ei; } \ дозвіл переривання

{ read vr; } \ читання вектора

{ cjp int, m1; } \ аналіз сигналу вимоги загального переривання

{ cjp nz, m2; }

m1 { ev; jmap; } \ перехід на мікропрограму обслуговування переривання

m2 { } \ продовження мікропрограми

Мікропрограма обслуговування переривання має завершуватися мікрокомандою { clr ir, vr; }, яка скидає в нуль щойно оброблений запит на переривання.

7. ДИРЕКТИВА FIELD ЗАДАННЯ ПОЛІВ МІКРОКОМАНДИ

За допомогою директиви FIELD можна задати всі без винятку поля мікрокоманди (рис. 2). Ця директива використовується там і тоді, де не передбачені мнемоніки мікроасемблера.

Директива має вигляд:

FIELD <ім‘я поля>, <значення підполів>

і оперує з полями мікрокоманди, вказанами в табл. 10.

Наприклад, директива