Поведінка на олігополістичному ринку. Варіанти ціноутворення олігополіста

Мікроекономічна теорія виходить з того, що єдиної моделі олігополії, яка б описала цінову і виробничу поведінку фірми, не існує з двох причин: різноманітності та взаємозалежності.

1.Різноманітність. Олігополія містить ширший діапазон ринкових ситуацій, ніж інші структури ринку. Вона охоплює і ситуацію, коли дві — три фірми панують на всьому ринку, і ситуацію, коли шість — сім фірм контролюють 70 — 80% ринку; передбачає і диференціацію продукту, і його стандартизацію; охоплює випадки, коли фірми діють у змові й коли вони діють незалежно; допускає ситуації, коли бар'єри для входження у галузь дуже високі і коли вони не такі значні. Отже, різноманітність олігополії унеможливлює побудову єдиної ринкової моделі олігополії.

2.Взаємозалежність. Унаслідок неспроможності фірми точно передбачити відповідні дії конкурентів олігополіст не може достеменно оцінити попит і граничний виторг. А без цього фірма не може визначити ціну та обсяг виробництва, що максимізують прибуток. Однак це не означає, що олігопольний ринок узагалі не піддається дослідженню. Його мікроекономічний аналіз дає змогу виділити щонайменше дві загальні закономірності:

за олігополії ціни змінюються рідше, ніж за досконалої конкуренції, монополістичної конкуренції та чистої монополії;

за олігополії фірми змінюють ціни, як правило, одночасно.

Цінова поведінка олігополії передбачає наявність стимулів до узгоджених дій або таємної змови при встановленні та зміні цін. Виявлення цих закономірностей є результатом аналізу цінової політики олігополіста. Існує чотири основні моделі поведінки олігополіста у галузі ціноутворення: ламана крива попиту; ціноутворення, зумовлене таємною змовою; лідерство в цінах; ціноутворення за принципом „витрати-плюс”.

Взаємозалежність фірм на олігополістичному рику обумовлює необхідність узгоджувати свої рішення з можливими діями конкурентів. Тому традиційні для інших типів ринкових структур моделі встановлення рівноваги неприйнятні для олігополії. На ринку олігополії рівновага встановлюється коли рішення окремої фірми є оптимальними для неї з урахуванням можливих дій конкурентів.

Стратегічна поведінка фірм може полягати у виборі конкурентної стратегії, або укладенні угоди.