2015-08-21
533
визначення олігополією оптимальних обсягів виробництва і цін ускладнюється певними обставинами. По-перше, олігополія включає різноманітні ринкові ситуації: "жорстка" олігополія, при якій декілька фірм порівну ділять між собою весь ринок, і "розмита" олігополія, при якій декілька фірм ділять між собою 60-99 % ринку, а решта ринку представлена багатьма фірмами; фірми можуть виробляти як стандартизований, так і диференційований продукт; виробники можуть вдаватись до співробітництва (змови), а можуть конкурувати. По-друге, взаємозалежність виробників і неможливість з повною достовірністю передбачити реакцію конкурентів робить неможливою оцінку попиту на продукт фірми та її граничного дохіду. А без цих даних фірма не може визначити навіть теоретично ціну і обсяги виробництва, які дозволяють одержувати максимальні прибутки. Все це пояснює нсможшвість створення єдиної моделі олігополістичної поведінки. Серед існуючих різноманітних моделей олігополістичної поведінки найбільшої уваги заслуговують модель Курно, модель ламаної кривої попиту, модель олігополії, яка базується на таємній змові, модель лідерства в цінах, модель, яка базується на ціноутворенні за принципом "витрати плюс".
Незважаючи на розглянуті обставини та різні моделі олігополістичної поведінки, можна виділити дві основні тенденції щодо олігополістичного ціноутворення:
1) олігополістичні ціни мають тенденцію до стабільності, коли конкуренти не перебувають у змові один з одним, тобто діють незалежно, недомовляючись про ціни і частку свого ринку;
2) олігополістичні ціни можуть змінюватись, коли фірма проявляє тенденцію до співробітництва, вступаючи у таємну чи відкриту змову.
Оскільки крива попиту на продукцію олігополіста завжди має спадний характер, то для нього ціна і гранична виручка ніколи не збігаються. Тому точка перетину кривих граничної виручки і граничних витрат завжди лежатиме лівіше від мінімального рівня середніх витрат. Отже, олігополіст завжди обирає таке співвідношення "ціна-обсяг", де обсяг менший, а ціна вища, ніж на конкурентному ринку. Суспільство, погодившись на існування олігополії, змушене як обмежувати своє споживання, так і платити більшу ціну за продукцію.
Олігополіст отримує економічний прибуток не тільки в короткотерміновому, але й в довготерміновому періоді, що пов'язане з існуванням суттєвих бар'єрів на шляху вступу в галузь нових фірм-конкурентів.
