2015-08-12
731
Безпосередній об’єкт викрадення людини – фізична свобода конкретної особи. Додатковим об’єктом можуть виступати безпека життя, здоров’я особи, відносини власності та ін.
Об’єктивна сторона злочину виражається у таємному або відкритому викраденні людини, тобто у вилученні проти її волі з місця перебування (проживання, роботи, навчання, відпочинку та ін.) та переміщення в інше місце, визначене викрадачем, наприклад, в інший будинок, гараж, підвал, де особа утримується в неволі.
Викрадення може бути здійснене шляхом обману, коли потерпілий сам йде з викрадачем в те місце, де буде згодом примусово утримуватись в майбутньому, не підозрюючи про це.
Певну складність представляють випадки, коли потерпілого не ізолюють, і він нібито не позбавлений можливості пересування на власний розсуд, однак не робить цього через висловлені йому погрози вбивством, заподіянням шкоди здоров’ю. Таку заборону під погрозою вбивством також слід вважати незаконним позбавленням волі.
Якщо особа позбавлена волі з її згоди, але в майбутньому утримується проти її волі, то винний повинен нести відповідальність за незаконне позбавлення волі.
Згода потерпілого на його переміщення в інше місце, про що не знають зацікавлені в його звільненні особи, не утворює складу даного злочину.
У випадку, якщо після викрадення потерпіла особа незаконно позбавляється волі, вчинене не утворює сукупності та повторності злочинів. Злочинні діяння підлягають кваліфікації за відповідною частиною ст. 146 з вказівкою на обидві форми даного злочину.
Злочин вважається закінченим з моменту фактичного вилучення особи та початку її примусового утримання. Час, протягом якого утримується особа (година, доба, місяць і т.д.) – конкретний термін перебування потерпілого в такому стані - значення не має.
Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 146 КК, характеризується прямим умислом: винний усвідомлює незаконність своїх діянь як викрадення людини чи протиправного позбавлення її волі і бажає їх вчинити.
Суб’єктом злочину є будь-яка фізична особа, яка досягла 16-річного віку. Якщо зазначені в ст. 146 діяння вчинила службова особа з використанням влади або службових повноважень, вона підлягає відповідальності за статтями 365, 371, 375 та 424 КК.
Незаконне позбавлення волі або викрадення людини при обтяжуючих обставинах за частиною 2 статті 146 має місце при вчиненні таких діянь:
1) щодо малолітнього:
2) з корисливих мотивів;
3) щодо двох або більше осіб;
4) за попередньою змовою групою осіб;
5) способом, небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого;
6) якщо воно супроводжується заподіянню потерпілому фізичних страждань;
7) із застосуванням зброї;
8) здійснюване протягом тривалого часу.
Вчинення даного злочину з корисливих мотивів має місце тоді, коли винна особа при вчиненні таких діянь прагне досягти будь-якої матеріальної вигоди для себе особисто або для інших осіб.
Зокрема, до даної категорії злочинів відносяться діяння винних осіб, які мають на меті: 1) заволодіти майном потерпілого чи інших осіб; 2) одержати вигоди майнового характеру (набути певні майнові права, створити чи зберегти можливість фактичного користування чи розпорядження майном завдяки позбавленню такої можливості власника чи володільця майна, які позбавлені таких прав через їх викрадення та послідуючу примусову ізоляцію – позбавлення волі.
Позбавлення матеріальних витрат (не повертати борг, звільнитися від виконання обов’язків майнового характеру) шляхом позбавлення потерпілого реальної можливості захистити свої права шляхом викрадення особи або позбавлення її волі також повинно кваліфікуватись як вчинене з корисливих мотивів.
Незаконне позбавлення волі чи викрадення людини способом, небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, означає дії, які реально створювали небезпеку настання смерті потерпілого, загрозу заподіяння йому тяжких, середньої тяжкості чи легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров’я, загрозу заподіяння іншої шкоди його здоров’ю.
Зокрема, таким способом може бути визнане застосування наркотичних засобів, психотропних речовин, лікарських препаратів, отрути та інших сильнодіючих речовин, електрошоку для приведення потерпілого до безпорадного стану, полегшення його захоплення з метою його викрадення чи послідуючого позбавлення волі.
Небезпечним для життя чи здоров’я особи може бути визнане утримання особи, незаконно позбавленої волі, в умовах та місцях ізоляції, завідомо непридатних та небезпечних для здоров’я людини (в підземних приміщеннях, трюмах кораблів, багажних відділеннях транспортних засобів) тощо.
Способом, небезпечним для життя та здоров’я особи, охоплюється і заподіяння легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
Не потребує додаткової кваліфікації, так як охоплюється поняттям способу, небезпечного для життя особи, погроза вбивством потерпілого чи його рідних та близьких, яка застосовується як спосіб психологічного впливу на особу з метою подолання або недопущення опору з його боку для полегшення захоплення потерпілого.
Незаконне позбавлення волі або викрадення людини із застосуванням зброї передбачає використання будь-якого виду вогнепальної або холодної зброї для фізичного впливу на потерпілого (заподіяння тілесних ушкоджень, іншої шкоди здоров’ю) або психічного впливу на особу (погроза застосування зброї, яка створювала реальну небезпеку для життя та здоров’я особи, демонстрація оголеної або приведеної до бойової готовності зброї або її оголення).
Вчинення діяння тривалий час характеризує незаконне позбавлення волі протягом певного часового періоду, коли час реальної ізоляції та фактичне обмеження вільного пересування особи триває не менш ніж декілька тижнів.
Умови тримання потерпілого, місце та способи його утримання, як і інші конкретні обставини справи не являються визначальними при тривалості часу, однак повинні бути враховані при кваліфікації скоєного діяння.
Кваліфікуюча ознака тривалого часу вчинення діяння може стосуватись лише незаконного позбавлення волі особи, так як інша форма розглядуваного злочину – викрадення людини – не являється триваючим злочином.
Частина 3 ст. 146 передбачає особливо кваліфіковані види злочину – це незаконне позбавлення волі або викрадення людини: 1) вчинене організованою групою; 2) що спричинило тяжкі наслідки.
Як незаконне позбавлення волі або викрадення людини, що спричинило тяжкі наслідки, кваліфікуються діяння у разі настання смерті потерпілого, заподіяння йому тяжких тілесних ушкоджень.
Під тяжкими наслідками розуміються, зокрема, самогубство викраденого чи позбавленого волі, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило втрату органу або його функцій, психічну хворобу або інший розлад здоров’я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності.
