Поняття, загальна характеристика та види злочинів проти миру,безпеки людства та міжнародного правопорядку

Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку передбачені XX розділом Особливої частини кримінального закону (ст. ст. 436–447 КК України).

Характерною ознакою злочинів даного розділу є те, що вони не мають спільного родового об’єкту. Такими об’єктами є: 1) мир, 2) безпека людства і 3) міжнародний правопорядок. Безпосередні об’єкти аналогічні родовому.

Мир - це становище, що характеризується відсутністю во­рожнечі, відкритих політичних суперечок між державами, війни та збройних конфліктів.

Безпека людства - це стан, за якого відсутня загроза вій­ни, екологічної катастрофи чи інших дій, наслідком яких може бути масове знищення людей.

Міжнародний правопорядок - це встановлений міжнародно-правовими нормами порядок, який забезпечує мирне співіснування народів, міжнародне співробітництво та безпеку людства.

Деякі злочини XX розділу поєднані із насильством або тя­гнуть суспільно небезпечні наслідки, а тому їм властиві і додат­кові об’єкти (порушення законів та звичаїв війни, геноцид, по­сягання на представника іноземної держави та ін.). Такими об’єктами є життя і здоров’я особи, воля, честь та гідність, влас­ність, довкілля та інші.

Окремі злочини останнього розділу Особливої частини кримінального закону є предметними, а, отже, предмет злочину є їх обов’язковою ознакою (екоцид, злочини проти осіб та уста­нов, що мають міжнародний захист, незаконне використання символіки Червоного Хреста і Червоного Півмісяця і ін.). Таки­ми предметами виступають: 1) зброя масового знищення; 2) атмосфера, водні ресурси, рослинний і тваринний світ; 3) службові або житлові приміщення осіб, які мають міжнародний захист; 4) символіка Червоного Хреста і Червоного Півмісяця.

Властива також деяким злочинам проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку і потерпіла особа (по­рушення законів та звичаїв війни, геноцид, посягання на життя представника іноземної держави, піратство і т.і.). Це, зокрема, військовополонені, члени етнічної, расової чи релігійної групи, представник іноземної держави, члени екіпажу та пасажири су­дна, захоплені на морському чи річковому судні.

З об’єктивної сторони злочини проти миру, безпеки люд­ства та міжнародного правопорядку, як правило, вважаються закінченими з моменту вчинення відповідного суспільно небез­печного діяння, тобто є формальними за конструкцією складу. Деякі з них (наприклад, кваліфіковані склади таких злочинів, як застосування зброї масового знищення, піратство, порушення законів та звичаїв війни) є злочинами з матеріальними складами, оскільки вони вимагають настання суспільно небезпечних нас­лідків у вигляді загибелі людей чи настання інших тяжких нас­лідків. Злочин, передбачений ст. 443 КК України сконструйова­ний як злочин із формально-матеріальним складом.

В деяких випадках злочинам XX розділу із об’єктивної сторони властиві і інші ознаки. Зокрема, засоби вчинення зло­чину (застосування засобів ведення війни, заборонених міжна­родним правом); знаряддя вчинення злочину (озброєне чи не­озброєне судно) та інші.

Із суб’єктивної сторони усі злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку характеризуються пря­мим умислом. Для ряду із них властива і спеціальна мета (вер­бування найманців з метою їх використання у збройних конфлі­ктах, піратство з метою одержання матеріальної винагороди, вбивство представника іноземної держави з метою провокації війни чи міжнародних ускладнень).

Суб’єктами злочинів проти миру, безпеки людства та міжнаро­дного правопорядку можуть бути осудні особи, які досягли 16-річного віку, а злочину, передбаченого ст. 443 КК України – 14-річного віку.

Отже, зло­чинами проти миру, безпеки людства та міжнародного правопо­рядку є передбачені міжнародно-правовими актами та розділом XX Особливої частини Кримінального кодексу України умисні суспільно небезпечні діяння, які спричинюють істотну шкоду ми­ру, безпеці людства та/або міжнародному правопорядку чи загро­жують спричиненням такої шкоди, вчинені суб’єктом злочину.

Усі злочини, передбачені розділом XX Особливої частини КК, виходячи з їхніх безпосередніх об’єктів, можна поділити на три групи: 1) злочини проти миру (статті 436, 437, 447); 2) злочини проти безпеки людства (статті 439–442); 3) злочини проти міжнародного правопорядку (статті 438,443–446).