Документ 4. З виступу Г. А. Бобринського

Восточная Галиция и Лемковщина искони – коренная часть единой великой Руси; в этих землях коренное население всегда было русским, устройство их посему должно быть основано на русских началах. Я буду вводить здесь русский язык, закон и устройство.

Дорошенко Дм. Історія України. 1917-1923 рр. Том І. Доба Центральної Ради // Березіль. – 1990. – №11-12. – С. 82.

2. З записки Г. А. Бобринського «О языке в Галиции и Буковине»

Теперь, когда Червоная Русь стала частью российской державы, искусственные успехи «украинской мовы» и фонетики должны рухнуть … В начальных школах должен преподаваться наш русский литературный язык, но при обучении следует пользоваться и местными поднаречиями. В гимназиях же и высших учебных заведениях, конечно, может иметь место только наш литературный язык.

Бахтурина А. Политика Российской империи в Восточной Галиции в годы

Первой мировой войны /Серия «Первая монография» под редакцией Г. А. Бордюгова. – М.: «АИРО- ХХ», 2000. – С. 92.

Політика російського уряду на захоплених територіях

1. утворення Галицько-Буковинського генерал-губернаторства на чолі з графом Г. Бобринським (кінець 1914 р.);

2. насильницька русифікація (впровадження російської мови, законів тощо);

3. свідоме знищення українських гімназій, газет і журналів, книгарень, видавництв, бібліотек тощо;

4. закриття «Просвіт»;

5. заборона українських політичних партій, спортивних та молодіжних організацій;

6. репресії проти українських політичних та громадських діячів;

7. переслідування греко-католицької церкви (депортація сотень священиків греко-католицької церкви, у тому числі й митрополита А. Шептицького, у глиб Російської імперії).

Така відверта шовіністична політика російської влади викликала осуд навіть серед частини російської ліберальної інтелігенції - російський історик, депутат Державної Думи Росії П. Мілюков в одному з своїх виступів у Думі назвав російську політику щодо українського населення «європейським скандалом».