Критерії прийняття рішення про вибір організаційно-правової форми організації бізнесу

Приймаючи рішення про створення нового суб’єкта господарювання чи реорганізації існуючого, власники і менеджмент обирають найприйнятнішу з погляду оптимізації фінансової та інвестиційної діяльності організаційно-правову форму ведення бізнесу.

Існує тісний зв’язок між організаційною формою підприємництва та структурою капіталу, можливостями його фінансування та вартістю мобілізації фінансових ресурсів, формою організації менеджменту, оподаткуванням, рівнем накладних затрат, можливостями виходу на ринок капіталів тощо. Отже, правильний вибір форми організації бізнесу має для подальшої діяльності суб’єкта господарювання стратегічне значення. Нижче наведені основні критерії та чинники, які слід проаналізувати, приймаючи рішення про вибір форми організації бізнесу:

– рівень відповідальності власників та їх кількість;

– можливості участі в управлінні справами суб’єкта господарювання та контролю за ним;

– можливості фінансування;

– умови передачі права власності та правонаступництво: порядок та затрати коштів і часу на вихід з числа власників суб’єкта господарювання чи набуття права власності;

– умови оподаткування суб’єктів господарювання різних форм організації бізнесу;

– накладні витрати, зумовлені окремими формами організації бізнесу (емісійні, аудиторські, публікація звітності в ЗМІ, організація зборів акціонерів).

– законодавчі вимоги щодо відповідності виду діяльності певним формам організації бізнесу.

Рівень відповідальності власників та їх кількість. Розрізняють форми підприємницької діяльності з обмеженою відповідальністю власників за зобов’язаннями підприємства, з необмеженою відповідальністю, а також змішані форми. У світовій практиці спостерігається чітка тенденція до вибору форм організації бізнесу з обмеженою відповідальністю, що пояснюється прагненням власників суб’єктів господарювання обмежити свої ризики величиною вкладів у власний капітал. До таких форм належать насамперед товариства (ТОВ та АТ). Оскільки для кожного виду організації бізнесу характерна певна кількість власників, важливим чинником, що впливає на вибір форми бізнесової діяльності, є кількість інвесторів, яких планується залучити.

Можливості участі в управлінні справами суб’єкта господарювання та контролю за ним. Найважливіша функція власників підприємства полягає в участі в управлінні його діяльністю. Залежно відтого, який обсяг капіталу планує інвестувати потенційний власник убізнесову діяльність, його бачення свого місця в управлінні бізнесом,обирається та чи інша форма організації підприємницької діяльності.

Реалізувати свої права з управління підприємством власник можебезпосередньо або через уповноважені ним органи. Зазначені праваможуть бути також делеговані наглядовій раді, виконавчому або іншому органу, передбаченому статутом підприємства. У цьому контексті для багатьох інвесторів важливу роль також відіграє можливість забезпечення анонімності їх участі у справах підприємства.

Участь в управлінні для власників означає:

– участь у визначенні основних напрямів діяльності суб’єкта господарювання, затвердження його планів та звітів про їх виконання;

– обрання та відкликання членів виконавчих і контролюючих органів(ревізійна комісія);

– визначення умов оплати праці посадових осіб підприємства;

– затвердження річних результатів діяльності підприємства, порядкурозподілу прибутку та покриття збитків;

– визначення організаційної структури та прийняття рішень про зміну статутного капіталу та статуту підприємства.

В акціонерних товариствах, товариствах з обмеженою відповідальністю та кооперативах виконання функції управління здійснюється через участь власників у загальних зборах товариства. Безпосереднє управління справами товариств покладається на виконавчі органи. Можливість участі в управлінні суб’єктами підприємництва залежить від ступеня правової відповідальності учасників. Так, управління справами командитного товариства здійснюють тільки учасники з повною відповідальністю. Як правило, ці самі учасники виконують також функції виконавчого органу.

Можливості фінансу вання. Форма організації бізнесу визначає також можливості та умови залучення власного і позичкового капіталу. Так, рівень кредитоспроможності підприємства значною мірою залежить від рівня відповідальності за борги, а також від розміру власного капіталу. Можливості використання різних інструментів фінансування залежать від правових обмежень і рівня доступу суб’єкта господарювання до ринку капіталів, зокрема:

– публічні АТ можуть залучати кошти шляхом емісії акцій та облігацій;

– ТОВ можуть залучати лише вклади учасників та шляхом емісії облігацій;

Умови передачі права власності та правонаступництво: порядок та затрати коштів і часу на вихід з числа власників суб’єкта господарювання чи набуття права власності. Якщо корпоративні правапідприємств мають вільний обіг на фондовій біржі чи іншому організованому ринку капіталів, то процедура передачі права власності єспрощеною. Якщо ж йдеться про підприємства із замкненим коломможливих власників, то процедура передачі права власності на них єдещо ускладненою і супроводжується підвищеними накладними витратами. Приймаючи відповідні рішення, слід також враховувати, щопри певних обставинах позбутися права власності на суб’єкт господарювання можна лише у разі його реорганізації чи ліквідації. Останнійваріант, як правило, пов’язаний з додатковими затратами.

Умови оподаткування суб’єктів господарювання різних форм організації бізнесу. У цілому для всіх видів підприємств встановленіоднакові умови оподаткування. Особливі умови передбачені для приватних підприємців, які здійснюють свою діяльність без створенняюридичної особи; для підприємств, які за встановленими критеріяминалежать до малого бізнесу; для підприємств з іноземними інвестиціями (при репатріації доходів). Окрім цього, певні особливості встановлені для оподаткування об’єднань суб’єктів господарювання.

Накладні витрати, зумовлені окремими формами організації бізнесу. Для різних форм організації бізнесу характерний різний рівень накладних витрат як при заснуванні, так і при здійсненні поточної фінансово-господарської діяльності. Ці витрати пов’язані з особливостямиведення фінансового та податкового обліку, складання звітності, із залученням додаткового капіталу, організацією управління тощо. Прикладомспецифічних накладних витрат можуть бути емісійні витрати, витратина обов’язкові аудиторські перевірки, обов’язкову публікацію звітності взасобах масової інформації, організацію зборів власників тощо. Окрімцього, слід враховувати законодавчі вимоги щодо мінімального розмірустатутного капіталу для різних форм бізнесової діяльності.

Законодавчі вимоги щодо відповідності виду діяльності певним формам організації бізнесу. Наприклад, банки можуть створюватисялише у формі публічного АТ або кооперативного банку, страховики –юридичні особи – у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю, ломбарди –у формі повних товариств. Дозвіл на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів можуть отримати акціонерні товариства,статутний капітал яких сформовано за рахунок виключно іменнихакцій, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні та командитні товариства, для якихоперації з цінними паперами є особливим видом їх діяльності.