2015-08-21
708
Спрощений порядок відновлення громадянства для осіб, які раніше мали громадянство цієї держави, а потім втратили його з якихось причин називається реінтеграцією.
Ще один спосіб набуття громадянства – подарування громадянства на відміну від натуралізації, подарування громадянства здійснюється за ініціативою компетентних органів держави. Громадянство в порядку подарування надають окремим особам, які мають визначні заслуги перед державою.
Із загального правила є й окремі винятки. Так, набути громадянство Андори практично неможливо: воно передається в основному шляхом спадкоємства.
Аналіз міжнародно-правової практики свідчить, що громадянство можна набути також на основі міжнародних договорів шляхом трансферту чи оптації. Під трансфертом розуміють автоматичну зміну громадянства осіб у зв‘язку з переходом території де вони проживають від однієї держави до іншої.
Оптація – це вибір громадянства особою у зв‘язку зі зміною правового титулу території де вона проживає, на основі міжнародного договору.
|
|
|
Існують три форми втрати громадянства:
1) автоматична втрата громадянства;
2) вихід з громадянства;
3) позбавлення громадянства.
Автоматична втрата громадянства настає в тому випадку, коли законодавство даної країни передбачує так звану свобода експатрації – це добровільне або примусове висилення за межі Батьківщини, яке звичайно тягне за собою втрату громадянства (наприклад: якщо будь-яка особа, що має американське громадянство, натуралізувалась за кордоном, вона автоматично втрачає американське громадянство).
Вихід з громадянства – це втрата громадянства на підставі ухвали компетентних органів держави, яка виноситься за клопотанням особи. Така форма характерна і для України.
Позбавлення громадянства містить елемент карання. На відміну від виходу воно здійснюється за ініціативою державних органів за дії, що шкодять інтересам даної держави:
1) у випадку натуралізації шляхом надання завідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів;
2) на підставі спеціального акту стосовно конкретної особи або осіб певної категорії.
Законодавство України не передбачає можливість позбавлення громадянства.
Подвійне громадянство (біпатрид) – це правовий стан індивіда, який має одночасно громадянство двох або більше країн.
Подвійне громадянство виникає:
1) при народженні дитини в країні, де діє принцип “права грунту” від батьків, які мають громадянство держави, де діє принцип “права крові” (Бразилія, Польща);
2) внаслідок шлюбу жінки з іноземцем, якщо законодавство країни чоловіка автоматично надає їй своє громадянство (Україна - США);
|
|
|
3) при натуралізації, якщо законодавство крааїни, громадянами якої був індивід не передбачає позбавлення громадянства у випадку натуралізації його в іншій державі.
Стан подвійного громадянства створює незручності як для особи, що має громадянство декількох країн, так і для держав. Громадянин може вимагати надання громадянських прав у повному обсязі в обох державах свого громадянства, а держава у свою чергу може вимагати від цього громадянина виконання ним громадянських обов’язків у кожній державі.
Розв’язати проблему біпатридів можна тільки одним шляхом – укладенням міжнародних угод. Міжнародно-правовій практиці відомо два види міжнародних договорів присвячених питанням подвійного громадянства: перший – договори, спрямовані на подолання наслідків подвійного громадянства (конвенція ООН 1957р. про громадянство одруженої жінки); другий – договори, спрямовані на ліквідацію подвійного громадянства як такого (міждержавні, про неможливість громадян даних країн одержати подвійне громадянство).
Особи без громадянства (апатриди) – це правовий стан, який характеризується відсутністю у особи громадянства будь-якої держави.
Випадки утворення стану безгромадянства:
1) особа, позбавлена громадянства органами влади або судом; і не набула іншого громадянства;
2) набула іншого громадянства; вихід з громадянства при одруженні жінки з іноземцем, законодавство країни якого не падає громадянства жінці свого громадянина, а законодавство жінки автоматично позбавляє її громадянства;
3) у державах, законодавство яких не знає принципу “права грунту” діти апатридів також не набувають громадянства.
Правове положення апатридів визначається внутрідержавними законодавством держави, на території якої вони проживають. Аналіз такого законодавства показує, що особи без громадянства володіють меншим обсягом прав і свобод (особливо громадянських і політичних), ніж громадяни держави на території якої проживають апатриди.
На даний час є дві багатосторонні конвенції, присвячені особам без громадянства:
1954 р. – конвенція ООН про статус апатридів.
1961 р. – конвенція ООН про скорочення безгромадянства.
