Повені - тимчасове затоплення водою значної частини суші внаслідок дії сил природи, які супроводжуються матеріальними збитками та завдають шкоди здоров'ю населення.
Причини повені - рясні опади, інтенсивне танення снігу, затори на річці, паводки. Особливо небезпечні повені, що виникають внаслідок раптового прориву дамб гідроспоруд, зсувів чи обвалів гірських порід.
При такій повені на затоплених територіях виділяють 4 зони затоплення залежно від швидкості течії води, висоти затоплюючої хвилі і відстані населеного пункту від джерела гідродинамічної аварії або природного явища.
Перша зона - зона катастрофічного затоплення. Вона безпосередньо примикає до гідроспоруди або початку природного явища. Простягається ця зона на 6-12 км, висота хвилі досягає декількох метрів. Хвиля характеризується бурхливим потоком води зі швидкістю поширення 30 і більше км/годину. Час проходження хвилі - до 30 хвилин.
Друга зона - зона швидкої течії. Довжина зони - 15-25 км. Швидкість течії - 15-20 км/годину. Час проходження хвилі -50-60 хвилин.
Третя зона - зона середнього затоплення. Довжина зони-30-50 км. Швидкість течії - 10-15 км/годину. Час проходження хвилі -2-3 години.
Четверта зона - зона слабкої течії (розливу). Довжина зони залежить від рельєфу місцевості і може складати 36-70 км від гідроспоруди. Швидкість течії - 6-10 км/годину.
Повені можуть виникнути і в гирлах річок, які впадають у моря, під дією нагонного вітру. Ці райони найбільше страждають від річкових і морських повеней.
При повені важливе значення мають своєчасне оповіщення і проведення евакуації населення, сільськогосподарських тварин і матеріальних цінностей з вірогідного району затоплення, організація пошуку людей на затопленій території та чіткість проведення аварійно-рятувальних робіт.
Перед евакуацією у незатоплені райони необюхідно: вимкнути воду, газ, електрику, перенести на верхні поверхи матеріальні цінності, прибути в зазначений час на місце збору - маючи при собі документи, речі першої потреби, невеликий запас харчів та питної води.
Люди, які опинилися у воді, не повинні піддаватися паніці, потрібно скинути з себе верхній одяг і взуття, плисти до найближчої незатопленої ділянки. Пересуватися треба під кутом до течії, остерігатися прихованих під водою або вільно плаваючих на воді травмуючих предметів.
Окремі групи людей, які залишилися на затопленій території, повинні дотримуватися правил безпеки:
- не вживати продукти, які стикалися з брудною водою;
- не пити некип'ячену воду;
- не доторкатися до електропроводки і не користуватися намоклими електроприладами;
- обмежити невиправдане переміщення по затопленому району;
- переміститися, по можливості, на верхні поверхи будинків або на дах.
Особливий склад, що працює в зонах повеней, повинен знати правила поведінки на воді, способи порятунку, мати рятувальні жилети і вміти користуватись рятувальним інвентарем та при необхідності надавати постраждалим першу медичну допомогу.
Крім того, нерідко боротьбу з повенями ведуть також шляхом усунення заторів, розколюючи крижини зарядами вибухових речовин, що потребує додаткових заходів безпеки. При цьому необхідно ураховувати можливість раптового прориву затору.
Селі - грізне явище природи, яке спостерігається в передгір'ях і в горах. На Україні селеві потоки виникають в горах Криму і Закарпаття.
Селі несуть з гір суміші води, глини, щебеню, уламків каміння і навіть валунів. Виникненню селів сприяють три умови: інтенсивна злива або бурхливе танення снігу, значна крутість схилів річкових долин або великі ухили водяних шляхів та наявність на схилах великих мас дрібноуламкового матеріалу, який легко змивається.
Обсяги одноразових виносів можуть досягати сотень тисяч, а іноді й мільйонів кубометрів. Розміри уламків - 3-4 м у поперечнику при масі 100-200 тонн. Швидкість плину селевого потоку - до 15 км/год. Тривалість його проходження складає 1-2 години, в окремих випадках - 6 годин і більше.
Зсуви - переміщення поповзом мас гірських порід донизу по схилу під впливом тяжіння. До 90 % зсувів припадає на райони, які розташовані на висоті від 100 до 1700 м над рівнем моря. Вони виникають, як правило, навесні та влітку на схилах, що мають крутість понад 19гр., по берегах річок в Карпатах та Криму.
За швидкістю руху зсуви класифікуються на: виключно швидкі - 3 м/сек, дуже швидкі - 0,3 м/хв, швидкі -1,5м /добу, помірні - 1,5 м/місяць, дуже повільні -1,5 м/рік, виключно повільні - 0,06 м/рік.
За кількістю гірських порід, що зсуваються, вони поділяються на малі- до 10 тис. м3, середні- 11-100 тис. м3, великі-101-1000 тис. м3, дуже великі - понад 1000 тис. м3.
Важливе значення для визначення правил поведінки та дій населення при селевих потоках і зсувах мають своєчасне виявлення і оповіщення про саме лихо.
Про наближення селевого потоку можна дізнатися за характерним звуком, який видають валуни або уламки каміння, що перекочуються і б'ють один одного. Цей звук нагадує гуркіт потягу, який наближується на великій швидкості.
Про початок зсуву свідчать такі ознаки:
- поява шпарин на будинках;
- розриви на дорогах і берегових укріпленнях;
- випинання землі.
Населення, яке мешкає в зсувних районах, не повинно допускати витоку води з кранів, пошкоджених труб водогонів або водопровідних колонок, своєчасно улаштовувати водовідвідні стоки при накопиченні поверхневих вод.
При загрозі селевого потоку або зсуву та за наявності часу населення евакуюється з небезпечних районів. При оповіщенні про наближення селевого потоку або про початок зсуву, а також при перших ознаках їх початку треба:
- швидше покинути приміщення;
- залишаючи приміщення, треба погасити піч, перекрити газові крани, вимкнути світло та електроприлади;
- вийти в безпечне місце;
- попередити про загрозу оточуючих;
- підготувати жердини, канати, мотузки для рятування людей, захоплених селевим потоком.
Головними причинами травмування та загибелі людей при селевих потоках і зсувах є:
- завалення людей ґрунтом, камінням та деревами;
- заподіяння травм падаючими предметами;
- завалення людей в зруйнованих будинках;
- затоплення людей бурхливими потоками селевої маси.