Літерно-цифрові позначення елементів електричних схем

Позначення елемента, в загальному випадку, містить три частини, які мають самостійне смислове значення, і які наводять без розділових знаків і пробілів. Перша частина позначення, де вказують вид елемента, складається з однієї або декількох латинських літер, наприклад: R — резистор, С — конденсатор, DS — запам’ятовуючий пристрій. Друга частина, де вказують порядковий номер елемента, складається з однієї або декількох цифр, наприклад: R1, R2,... R13; C1, C2,... C18. Третя частина, де наводять функціональне значення елемента, складається з однієї або декількох літер, наприклад: С4J — конденсатор, який використовують як інтегруючий. Перша та друга частини позначення елементів обов’язкові. Третя частина, яка вказує на функцію елемента, не є обов’язковою.

За стандартом ГОСТ 2.710–81 застосовують літерні коди найбільш поширених видів елементів. Приклади одно- та дволітерних кодів першої частини позначення найбільш розповсюджених елементів наведені в додатку Ж (див. таблицю Ж.1). Саме таке позначення елементів необхідно використовувати в принципових електричних схемах та тексті дипломної роботи.

Якщо на схемі вказують номінальні значення резисторів та конденсаторів, то можливо застосувати при цьому спрощений спосіб позначення одиниць вимірювання:

а) для резисторів від 0 до 999 Ом — в омах, без зазначення одиниці виміру; від 1х10³ до 999х10³ Ом — в кілоомах із зазначенням одиниці виміру літерою к; більше 1х10⁶ Ом — у мегаомах із зазначенням одиниці виміру літерою М;

б) для конденсаторів від 0 до 9999х10^-12 Ф — у пікофарадах без зазначення одиниці виміру; від 1х10^-6 до 9999х10^-6 Ф — у мікрофарадах без зазначення одиниці виміру. В останньому випадку значення ємності записують у вигляді десяткового дробу або цілих чисел, після яких проставляють через кому нуль, наприклад: 0,01; 0,25; 30,0; 50,0.