Портрет стац-дами А.М. Измаїловой

Рокотов Федір Степанович

Оголена дівчнка

Ватто Жан Антуан

Музикант

Франсуа Буше

Геракл и Омфала

Тьєпло Джамбатиста

Смерть Дидони

Музика

У «чистому вигляді» музичний стиль рококо проявив себе у творчості «великих французьких клавесиніст» Франсуа Куперена («Великого») і Жана Філіппа Рамо (не менш великого, але без такого ж «титулу»). Абсолютно в тій же манері працювали їхні менш відомі сьогодні сучасники: Луї Клод Дакен, Антуан Форкре, Андре Кампра, Жозеф Боден де Буамортье, Луї Ніколя Клерамбо, Марін Маре та багато інших. Своїм предтечею в один голос вони оголошували великого Жана Батіста Люллі.

Для стилю рококо в музиці характерні абсолютно ті ж самі риси, що в живописі і в архітектурі. Велика кількість дрібних звукових прикрас і завитків (так званих «мелізмов», аналогічних звивистим лініях стилізованих раковин «рокайлей»), переважання маленьких (ювелірно оброблених в деталях) і камерних форм, відсутність яскравих протиставлень і драматичних ефектів, панування тих же, знайомих за картинами Буше, тем і образів: грайливих, кокетливих і галантних. Та й сам по собі інструмент, клавесин, який пережив в епоху галантного стилю і рококо свою найвищу точку розквіту і популярності, що це, як не найвище вираження всіх рис того ж стилю рококо? Камерний, невеликого (або навіть зовсім маленького) розміру інструмент, за неголосним звуком, швидко затухаючим і вимагає великої кількості дрібних нот для заповнення простору. Само собою, що зовнішня обробка інструменту: вигадлива, багата, повна дрібних прикрас і найтонших деталей неминуче доповнювала єдність стилю.