2015-09-07
537
Стиль рококо в літературі отримав найбільше поширення у Франції XVIII століття. Літературні твори цього періоду відрізнялися витонченим витонченістю, позбавленим будь-яких цивільно-патріотичних мотивів; їм властиві фривольність, грайливість і безтурботність. Актуальності набувають ідеї гедонізму, які й стають свого роду основою творчості багатьох поетів і письменників, які створювали свої твори в стилі рококо. Література рококо - це переважно малі форми: витончені пасторалі, комедії масок, еротичні поеми, грайливі вірші і новели. Найбільш помітними творами в стилі рококо можна назвати «Купання Зеліда» маркіза де Пеза (1764), «Чотири години туалету дами» абата де Фавра (1779), галантні романи і казки Луве де Кувре, графа Кейлюса та ін
Лірика рококо набагато легше пишномовної поезії класицизму, у зв'язку з чим отримує назву «легка поезія» (фр. poésie légère) або «поезія мимолетностей» (фр. poésie fugitive). Найбільш поширеними для стилю формами були застільні пісні, грайливі послання, мадригали, сонети і епіграми (лірика Еваріста Хлопці, маркіза де Лафара та ін)
В Англії стиль рококо не отримав в літературі широкого розповсюдження. В Італії та Німеччині навпаки, було багато прихильників даного стилю, зокрема Паоло Антоніо Роллі та П'єтро Метастазіо - в Італії, і Ф. Хагедорн, І. Глейм, І. Н. Гец - у Німеччині.
