Правомочності суб'єктів господарювання щодо комерційної таємниці

Суб'єкт господарювання, що є володільцем технічної, організаційної або іншої комерційної інформації, має право на захист від незаконного використання цієї інформації третіми особами, за умов, що ця інформація має комерційну цінність у зв'язку з тим, що вона невідома третім особам і до неї немає вільного доступу інших осіб на законних підставах, а володілець інформації вживає належних заходів до охорони її конфіденційності.

Строк правової охорони комерційної таємниці обмежується часом дії сукупності зазначених у частині першій цієї статті умов.

Особа, яка протиправно використовує комерційну інформацію, що належить суб'єкту господарювання, зобов'язана відшкодувати завдані йому такими діями збитки відповідно до закону. Особа, яка самостійно і добросовісно одержала інформацію, що є комерційною таємницею, має право використовувати цю інформацію на свій розсуд.

До відносин, пов'язаних з комерційною таємницею, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України та інших законів.

20. Корпоративні відносини у сфері господарювання.

Поняття корпоративних відносин дається в ч. 3 ст. 167 Господарського кодексу України. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Поняття „корпоративне право” треба розглядати щонайменше у двох розуміннях: об’єктивному та суб’єктивному.

В об’єктивному розумінні корпоративне право може бути визначено як система правових норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають у зв’язку із набуттям, здійсненням, захистом та припинення корпоративних прав у суб’єктивному розумінні.

Щодо поняття корпоративного права в суб’єктивному розумінні у вітчизняній правовій науці немає єдності думок. Аналіз цих думок дає підстави зробити висновок про надто розширене тлумачення змісту корпоративних прав.

Перша група вчених до корпоративних прав відносить не лише права, що виникають щодо існуючої уже юридичної особи, але й права щодо її створення.

Друга група представників науки корпоративного права охоплює змістом цього поняття лише права, що виникають у зв’язку з участю в діяльності юридичної особи.

Корпоративне право у суб’єктивному розумінні має також законодавчі визначення. На сьогоднішній день поняття суб’єктивного корпоративного права міститься у законах України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 року та „Про режим іноземного інвестування” від 19 березня 1996 року, а також у Господарському кодексі України (ст. 167).

У главах 7 та 8 Цивільного кодексу України розкривається зміст прав учасників (членів) підприємницьких товариств, які за своєю правовою природою є корпоративними.

Якщо поняття корпоративних прав дається у Господарському кодексі України, то їх зміст розкривається у Цивільному кодексі.

На підставі аналізу законодавчих положень та власної позиції, можна виділити такі ознаки суб’єктивних корпоративних прав:

1) корпоративні права належать лише особам, частка яких визначається у статутному фонді юридичної особи;

2) корпоративні права виникають лише у підприємницькій юридичній особі (корпоративній організації);

3) корпоративні права мають складну структуру: включають в себе права особистого немайнового та майнового характеру;

4) здійснення корпоративних прав пов’язане із майновою участю у статутному фонді підприємницької юридичної особи;

5) корпоративні права можуть бути передбачені законом і локальними правовими актами підприємницької юридичної особи (корпоративної організації);

6) належність особі корпоративних прав не вважається заняттям нею підприємницькою діяльністю;

7) законом можуть бути встановлені межі для певних категорій осіб щодо належності їм та/або здійснення ними корпоративних прав.

Ознаки корпоративних прав є основою для визначення його поняття. Вони дають підстави запропонувати авторське поняття корпоративного права у суб’єктивному розумінні. Суб’єктивне корпоративне право – це встановлені законом або локальними правовими актами особисті немайнові та майнові права особи, частка якої визначається у статутному фонді підприємницької юридичної особи, і здійснення яких пов’язане із майновою участю у ньому.

Як немає єдиного визначення корпоративних прав в юридичній літературі, так і немає єдиного підходу щодо їх класифікації.

Поділяючи позицію дослідників корпоративних прав про доцільність їх поділу за характером (за змістом) на: майнові та особисті немайнові, а також за джерелом їх встановлення на: встановлені законом або локальними нормативними актами, пропоную виділяти ще один критерій класифікації корпоративних прав.

З урахуванням організаційно-правових форм підприємницьких юридичних осіб, передбачених Цивільним та Господарським кодексами України, можна запропонувати поділ корпоративних прав за сферою їх існування (видом організаційно-правової форми юридичної особи). За цим критерієм вони поділяються на:

1) корпоративні права у господарських товариствах – об’єднаннях майна (капіталів);

2) корпоративні права у господарських товариствах – об’єднаннях осіб (діяльності);

3) корпоративні права у виробничих кооперативах;

4) корпоративні права у приватних підприємствах;

5) корпоративні права у фермерських господарствах;

6) корпоративні права у підприємствах споживчої кооперації.

До суб’єктів частка яких може визначатися у статутному фонді корпоративної організації серед інших належать держава та територіальні громади. Для них Господарським кодексом України встановлено спеціальний порядок здійснення корпоративних прав.

Корпоративні права держави здійснюються визначеними законом центральними органами виконавчої влади та уповноваженими особами в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Уповноваженою особою з управління корпоративними правами держави може бути громадянин або юридична особа, що визначена за результатами конкурсу, з якою відповідний центральний орган виконавчої влади укладає договір доручення з управління корпоративними правами держави. Центральні органи виконавчої влади та уповноважені особи: 1) здійснюють правомочності щодо участі в управлінні господарською організацією відповідно до частки (акцій, паїв) держави у статутному фонді цієї організації; 2) ведуть реєстр державних корпоративних прав; 3) проводять оцінку державних корпоративних прав; 4) здійснюють контроль за ефективністю роботи господарської організації у частині реалізації належних державі корпоративних прав. Правомочності з управління корпоративними правами держави здійснюються безпосередньо відповідними органами виконавчої влади у разі якщо: - держава має сто відсотків часток (акцій) у статутному фонді господарської організації; - суб'єкт господарювання, щодо якого здійснюються корпоративні права держави, бере участь у державних та регіональних програмах, що фінансуються з Державного бюджету України; - не відбувся конкурс з призначення уповноваженої особи через відсутність претендентів, або якщо пропозиції конкурсантів не відповідають умовам конкурсу; - в інших випадках, передбачених законом. У решті випадків управління корпоративними правами держави здійснюється із залученням уповноваженої особи. Управління корпоративними правами територіальних громад здійснюється відповідно до порядку, встановленого для здійснення корпоративних прав держави, якщо інше не передбачено законом.