1. Натуралістична теорія кредиту
Суть натуралістичної теорії кредиту можна звести до таких положень:
* об’єктом кредиту визначається тимчасово вільний капітал у вигляді натуральних речових благ які можуть бути позичені одним економічним агентом іншому;
* кредит розглядається як форма руху матеріальних благ, а тому роль кредиту зводиться до перерозподілу цих благ у суспільстві;
* позичковий капітал співпадає з реальним капіталом;
* банки виступають лише посередниками в кредиті, вони спочатку акумулюють вільні кошти, а потім розміщують їх у позику;
* пасивні операції є первинними порівняно з активними.
Заслугою натуралістичної теорії було те, що її представники не просто визнавали зв’язок кредиту з процесами виробництва, а виходили з первинності виробництва і вторинності кредиту; вони переконливо доводили, що кредит сам по собі не може створювати реального капіталу, що останній може виникнути тільки в процесі виробництва. З цих позицій прихильники натуралістичної теорії пояснювали зв’язок позичкового процента з прибутком, трактували його як частину прибутку, створеного в процесі виробництва, визнавали залежність норми процента від норми прибутку. Все це було кроком уперед у вивченні кредиту, сприяло розкриттю утопічності концепцій про його чудодійну силу в створенні капіталу, в розвитку суспільного виробництва.
|
|
2. Капіталотворча теорія кредиту
Суть капіталотворчої теорії кредиту можна звести до таких основних положень:
* кредит, як і гроші, безпосередньо являє собою капітал, багатство, тому розширення кредиту означає нагромадження капіталу;
* банки ¾ це не посередники в кредиті, а “фабрика кредиту”, творці капіталу;
* активні опервції є первинними з пасивними.
Понятття кредиту поєднувалось з грошима і багатством. Банки розглядалися не як посередники, а як творців капіталу. Для цього достатньо активно розширювати кредит за рахунок випуску грошей. Кредит не залежить від процесу відтворення, і йому належить важлива роль в розвитку економіки.