Макроекономіка і мікроекономіка як складові економічної теорії. Завдання, предмет та показники макро-1 мікроекономіки

Англійський економіст А. Маршалл 1890 року видав працю «Принципи економікс», і відтоді назва економічної теорії з політичної економії змінюється на західний варіант «економікс». Українською мовою «економікс» перекладається (з 1905 р.) як економічна теорія або аналітична економія. Переваги економікс у тому, що ця наука: 1) розкриває механізм функціонування ринкової економіки; 2) позбавлена будь-яких ідеологічних впливів; 3) широко використовує моделювання; 4) не вживає терміна «виробничі відносини»; 5) дозволяє створити оптимізаиійну модель ведення господарства, за якої максимальна вигода досягається за мінімальних витрат виробничих ресурсів.

Із другої половини XX от. економікс починає вивчатися як макроекономіка та мікроекономіка. Останні формують два рівні, або дві складові, економікс, або економічної теорії.

Макроекономіка вивчає проблеми, що охоплюють національну економіку в цілому: показники національного виробництва, рівня зайнятості та рівня цін; споживання та інвестиції, економічне зростання; економічні коливання і безробіття; інфляцію та методи її подолання; монетарну і фіскальну політику тощо.

Мікроекономіка вивчає структурні елементи національної економіки, її проблеми стосуються переважно фірм, галузей, індивідуальних ринків. До проблем мікроекономіки належать: аналіз попиту і пропозиції; цінова еластичність; встановлення рівноважних цін; максимальні і мінімальні ціни; поведінка споживача і виробника на ринку; теорія виробництва і граничного продукту; ринкові моделі тощо.