Соціально-економічний устрій суспільства. Економічна система: її сутність та структурні елементи

Формаційна концепція всебічно розглядає розвиток суспільного виробництва і взагалі людського суспільства. Розвиток суспільства повністю базується на розвитку виробництва матеріальних благ. Це діалектично пов’язані сторони єдиного способу виробництва. Це пояснюється об’єктивною потребою розвитку суспільства, і саме в цьому реалізується зміст соціально – економічного закону – обов’язкової відповідності виробничих відносин рівню та характеру розвитку продуктивних сил. Згідно з дією цього закону відбувається поступова зміна соціально – економічних формацій.

Соціально – економічну формацію, за названою концепцією становить спосіб виробництва в сукупності з адекватною надбудовою, різноманітними та характерними для неї формами діяльності людей.

Типи соціально – економічних формацій: первіснообщинна, рабовласницька, феодальна, капіталістична.

У цивілізаційній концепції наголошується на тому, що кожному типу цивілізації притаманний специфічний для умов її розвитку домінуючий об’єкт власності, який у своєму конкретному втіленні найповніше відображає спосіб взаємодії людини з природою, досягнутий рівень суспільно – продуктивної сили її праці і відповідно формаційні особливості привласнення засобів і результатів виробництва.

Для доцивілізаційних етапів розвитку людства таким об’єктом було природне середовище – земля та існуючий на ній тваринний і рослинний світ, які в своїй цілісності органічно зливалися з суб’єктом їх привласнення – первинною людиною.

На етапі аграрної цивілізації домінуючим об’єктом власності також була земля. У період розвитку індустріальної цивілізації, зокрема машинного виробництва, вперше в історії домінуючим об’єктом власності стали створені людиною предмети виробничого призначення і, насамперед, знаряддя праці. Зрештою засоби виробництва, відчужені від робочої сили, набрали форми капіталу, що перетворився на основу виробничих відносин індустріального суспільства.

У постіндустріальній структурі домінуючим об’єктом власності стає інформація, яка втілює в собі затрати переважно інтелектуальної робочої сили. Ефективність змішаної багатоукладної економіки ринкового типу, яка функціонує на базі органічного поєднання різних форм власності та використання диференційованих механізмів їх регулювання й управління. Водночас, з одного боку, відбувається демократизація відносин власності, а з іншого, - обмежуються економічний простір і діапазон функціонування класичних форм приватно – капіталістичної власності, що утвердилася і набула всебічного розвитку за умов індустріальної системи.

Технологічний спосіб виробництва – це засоби праці в сукупності з матеріалами, технологіями, енергією, інформацією та організацією виробництва.

Економічна система – це об’єктивна єдність закономірно пов’язаних одне з одним явищ і процесів економічного життя. Сутність її полягає в наявності відповідної міри якісної однорідності, взаємозв’язку елементів. Виробничі відносини повинні відповідати рівню розвитку продуктивних сил; загальноприйняті норми моралі та права – економічним відносинам.

Економічна система – багатогранна система, всі елементи якої перебувають в органічному взаємозв’язку одне з одним і не існують поза межами такої єдності, не є абсолютною.

Економічна система включає:

провідний тип власності на ресурси;

основні групи суб’єктів суспільного виробництва і відносини між ними;

економічну форму результатів виробництва;

принципи організації виробництва, розподілу, обміну і споживання;

систему економічних законів.

Класифікація економічних систем ґрунтується як характер власності. Організаційні форми складаються з відповідних базисних елементів, які представлені підприємствами різних сфер діяльності, домашнім господарством.

Економічна система розглядається як сукупність трьох складових: відносини між господарюючими суб’єктами, що забезпечують виробництво, розподіл, обмін і споживання товарів (послуг); системи координації; системи мотивації і контролю.

Матеріальною основою економічних систем виступають продуктивні сили та науково – технічний прогрес. Розрізняють три основні етапи: індустріалізація виробництва, механізація виробництва та його автоматизація. Тип єднання людини з технікою на різних етапах характеризується як технологічний спосіб виробництва, зміст якого становлять знаряддя праці в поєднанні з матеріалами, технологіями, енергією, інформатикою та організацією виробництва. Відрізняютьють три технологічні способи виробництва: ручне, машинне та автоматизоване.

Науково – технічний прогрес може відбуватися еволюційним та революційним шляхами на основі перетворення науки на безпосередню продуктивну силу. НТР має і свої негативні наслідки: можливість технологічної колонізації менш розвинутих країн високорозвинутими; шкідливий важко контрольований вплив на життєве середовище людини; технологічне безробіття, загострення руйнівної конкурентної боротьби у сфері технологій, що призводить до невиправданих витрат через дублювання досліджень і засекречування їх результатів.

Автоматизація і комп’ютеризація змінює роль і функції людини. Панівна форма власності на засоби виробництва визначає місце людини в суспільному виробництві, її частку в суспільному продукті, інтереси та мотивацію діяльності.