Ринкова економіка неможлива без діяльності окремих економічних суб’єктів, насамперед підприємців, які здійснюють свою діяльність для створення економічних благ і послуг, що задовольняють водночас і суспільні потреби, і власні матеріальні інтереси.
Підприємець – це той, хто за допомогою все новіших і новіших комбінацій факторів виробництва, їх властивостей здійснює реалізацію нововведень і тим самим забезпечує економічне зростання.
Підприємництво – це ініціативна, самостійна діяльність осіб або підприємства, спрямована на отримання прибутку, здійснювана на свій страх і ризик під особисту майнову відповідальність. Підприємництво допускається в будь – якій галузі господарської діяльності, не забороненій законом: промисловості, сільському господарстві, торгівлі, побутовому обслуговуванні, видавничій, банківській і консультаційній діяльності, у сфері операцій з цінними паперами тощо.
Підприємництво – ініціатива людей в господарській діяльності, спосіб організації економічних сил;
|
|
- ініціативна, самостійна господарська діяльність людей, направлена на отримання прибутку шляхом організації та використання ресурсів з метою виробництва та реалізації товару.
Функції:
- ресурсна – реалізується в мобілізації капіталу, трудових та матеріальних, інформаційних ресурсів;
- організаторська;
- творча – пошук нових рішень.
Умови:
- наявність відповідних майнових прав на умови і результати виробництва (підприємець повинен обов”язково бути власником виробничого продукту та доходу, капіталу та землі);
- певне економічне, правове та політичне середовище;
- певна самостійність при виборі виду господарської діяльності, визначення цін, розпорядження отриманими прибутками;
- певні правові гарантії: юридичний захист, державний арбітраж, законодавче забезпечення свободи конкуренції тощо;
- повна економічна відповідальність за результати діяльності;
- етика підприємництва.
Суб’єкти підприємницької діяльності:
· приватні особи – організатори одноосібної та великої економічної діяльності;
· Група юридичних або фізичних осіб пов’язаних між собою договірними відносинами та економічними інтересами
· Держава в особі відповідних органів.
Будь-яка економічна діяльність має бути доцільною. Метою підприємницької діяльності є максимізація доходу в результаті спрямування зусиль підприємця на певний об’єкт.
Об’єкт підприємництва – сукупність певних видів економічної діяльності, в межах якої шляхом комбінації ресурсів підприємець домагається максимізації доходу.
Принципи підприємницької діяльності:
|
|
1. Орієнтація на запити, смаки та уподобання споживачів;
2. Прагнення бути на вістрі подій, що відбуваються на інноваційній сфері економіки, застосувати найновіше першим;
3. Максимальне використання конкурентних переваг;
4. Дотримання принципів ділової етики;
5. Постійний творчий пошук.
Ознаки підприємництва: самостійність, новаторство, ініціатива, творчість, ризиковість, відповідальність, діловитість.
Типи підприємців у сучасній економіці:
· Підприємець-власник;
· Підприємець-орендар, який купує на певний час право користування землею, приміщенням, тощо;
· Підприємець-мененджер – володіє часткою власності не до початку економічної діяльності, а згодом. Це стимулює його до ефективного управління не своїм капіталом.
Підприємництвом можуть займатися окремі громадяни, колектив людей (підприємство), держава. Можна виокремити три основні форми підприємництва: індивідуальне, колективне, державне.
Індивідуальне підприємництво спрямоване на отримання особистого доходу або прибутку. Індивідуальний підприємець працює від свого імені і на свій страх і ризик. Він несе повну і необмежену відповідальність за результати своєї діяльності всім своїм майном, а в критичних ситуаціях воно може бути навіть втрачено.
У колективному підприємництві господарські операції здійснюються колективним суб’єктом. Для цього утворюється підприємство (товариство).
Державне підприємництво пов’язано з існуванням у кожній країні державного сектора. Його утворюють підприємства, що перебувають або повністю у власності держави, або під його контролем завдяки володінню контрольним пакетом акцій.