Усна і писемна форми укр. літ мови

Усна форма може обслуговувати виробничі і побутові потреби суспільства. В ній переважає лексика побутового характеру,Можна виділити кілька типів усного мовлення за сферами його застосування: ділова розмова, засідання, публічний виступ (лекція, промова, бесіда).. За характером спілкування усне мовлення — діалогічне, має ряд лексичних особливостей. В усному мовленні широко використовуються додаткові засоби висловлення: інтонація, жести, що надають відтінок переконливості та емоційності.

Важлива ознака усного мовлення — це простота і природність. Звичайна сфера застосування усного мовлення — бесіда, розмова. Усні виступи, доповіді, звіти, лекції являють Усне мовлення кожної людини свідчить про рівень його освіченості, культури взагалі.

Усне мовлення відрізняється від писемного такими чинниками:

- усному мовленню властива спонтанність;

- під час усного мовлення мало уваги приділяється формі вислову,

- для усного мовлення характерна поширена інформативність,

- важливим елементом усної мови є інтонація, від якої залежить зміст вислову. Усне мовлення допускає повтори, які використовуються з тією чи іншою метою. На особливу увагу заслуговує особисте ділове усне мовлення в процесі прийому відвідувачів, спілкування зі своїми колегами. Усне мовлення кожної людини свідчить про рівень її освіченості, культури. Писемне мовлення є основним для ділових людей. Писемне мовлення відрізняється від усного і має такі особливості:

- писемна мова фіксується графічними знаками;

- писемна мова завжди спирається на усне мовлення і є вторинною. писемна мова – це форма в основному монологічна;

- писемне мовлення характеризується більшою регламентацією мовних засобів,

-в писемній мові переважає особливий стиль, загальноприйняті структури документів, правила вживання специфічних словосполучень;

-у писемній мові виділяють тексти за сферою спілкування, наприклад: накази, квитанції, накладні тощо.