Засоби виразності публічного мовлення

Публічний виступ залежить від того,якими лексичними засобами володіє мовець,яку має інтонацію,вимову,як слугується жестами та виявляє емоції.

Культурна,вихована людина,виступаючи за трибуною не порушує регламенту та вміло користується зазделегідь підготовленим матеріалом. Мова виступу має бути простою,зрозумілою широкому колу слухачів,

Основну думку необхідно завжди висловлювати головним реченням,а не підрядним.

Добре подбати і про лексичний запас:виявити часто повторювані слова і замінити їх іншими.

Не етично мовцю слугуватися займенником «я»,демонструючи свою перевагу.

Іноді мовці у виступах користуються книжними словами,маловідомою термінологією,надмірною кількістю цитат,порівнянь та ін. Така мова не сприймається слухачами,втомлює,створює дискомфорт і свідчить про низький рівень виступаючого.

А щодо слугування вставними словами та словосполученнями,слід пам’ятати,що в усному мовленні вони не створюють надлишкової інформації,але й надмірне використання їх-теж недоречне.

Щоб активізувати увагу слухачів,мовець іноді використовує голосові прийоми.

Поняття інтонації. Види інтонації

Фонетика — (від грецького phonetikos — звуковий) — це розділ мовознавства, в якому вивчається звуковий склад мови. Об'єктом вивчення фонетики є звуки, їх властивості і функції, закономірності їх поєднання, фонетичні процеси, природа й структура складу, наголос, інтонація.

Інтонація (лат. Intono “громко вимовляю”) – сукупність просодичних характеристик речення: тону (мелодичності мовлення), громкості, темпу мови і її окремих відрізків, ритмики, особливостей фонації. Разом з наголосом створює просодичну систему мови.

Розрізняються два типи інтонаційних засобів (інтонем):

Фразові акценти – розміщуються переважно на ударних складах слів; їх основна риса – перелом тону. Виконують найбільш важливі функції: напрям руху тону вказує на ціль висліву, місце фразевого акценту – на «фокус» висліву.

Інтегральні характеристики – охоплюють групи слів та речення в цілому.