Припинення діяльності селянського (фермерського) господарства

1. Відповідно до Закону "Про селянське (фермерське) гос­подарство" (ст. 29) діяльність господарства припиняється у таких випадках:

1) добровільної відмови голови господарства від земельної ділянки, наданої йому в користування, в тому числі від її оренди, а також при відчуженні земельної ділянки, що нале­жить йому за правом приватної власності;

2) прийняття членами господарства рішення про припи­нення його діяльності;

3) ведення господарства переважно за рахунок праці най­маних працівників;

4) використання землі не за її цільовим призначенням або способами, що призводять до зниження родючості грунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення еколо­гічної ситуації;

5) несплати земельного податку, а також орендної плати у

встановлені строки;

6) невикористання земельної ділянки для сільськогосподар­ського виробництва протягом року від дня її надання;

7) вилучення земельної ділянки у встановленому законом порядку для державних і громадських потреб;

8) визнання господарства неплатоспроможним (банкрутом);

9) якщо немає жодного члена господарства або спадкоєм­ця, який бажає продовжити його діяльність.

2. Рішення про припинення діяльності селянського (фер­мерського) господарства приймається районною (міською) радою народних депутатів, а в разі його неплатоспроможності (банкрутства) — судом. Спори про припинення діяльності господарства вирішуються судом.

Вилучення або примусовий викуп у господарства землі у встановленому порядку для державних і громадських потреб провадиться за його згодою після виділення йому відповід­ною радою народних депутатів рівноцінної земельної ділян­ки, будівництва на новому місці організаціями, для яких відводиться ділянка, житлових, виробничих та інших будівель замість вилучених і відшкодування в повному обсязі збитків включно з упущеною вигодою.

3. Майно господарства, яке припиняє свою діяльність, ви­користовується насамперед для розрахунків з оплати праці найманих осіб, виконання зобов'язань перед бюджетом, бан­ком та іншими кредиторами. Решта майна залишається у спільній власності членів господарства або розподіляється між ними за домовленістю.

4. В разі припинення діяльності господарства до закінчен­ня строку надання йому податкових пільг воно сплачує до місцевого бюджету за весь період його діяльності суму подат­ку, обчислену в повному розмірі, встановленому для госпо­дарства, за винятком тих випадків, коли земельна ділянка ви­лучається у встановленому порядку для державних і громад­ських потреб; господарство визнається неплатоспроможним (банкрутом); немає жодного члена господарства або спадко­ємця, який бажав би продовжити його діяльність.