Банківськими установами і страховими органами

1. Селянське (фермерське) господарство має право відкри­вати на свій вибір у будь-якій банківській установі розрахун­кові та інші рахунки включно з валютними, і вільно розпоря­джатися коштами, що є на цих рахунках. Списання коштів із розрахункового рахунку, крім платежів до бюджету, може провадитись тільки за згодою господарства, за рішенням суду або на підставі виконавчого напису у встановлених законо­давством випадках.

Оподаткування доходів селянських (фермерських) госпо­дарств провадиться у порядку, встановленому для сільськогосподарських підприємств. Як й інші сільськогосподарські підприємства, ці господарства та створені на їх базі асоціації, господарські товариства, селянські спілки згідно із Законом "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропро­мислового комплексу в народному господарстві" (ст. 19) звільняються від оподаткування доходів, одержаних від сільськогосподарської та несільськогосподарської діяльності, крім випадків, передбачених іншими актами законодавства. Вони сплачують земельний податок у розмірах і в строки, пе­редбачені Законом "Про плату за землю".

Новостворені селянські (фермерські) господарства звільня­ються від оподаткування на три роки, а в тих селах, де не вис­тачає робочих рук, — на п'ять років. Члени господарства звільняються від сплати прибуткового податку з доходів, одер­жуваних нимивід роботи в цих господарствах.

2. Селянське (фермерське) господарство має право одер­жувати в установах банків, від підприємств і кооперативів по­зички на підставі кредитного договору з визначенням умов кредитування. На селянські (фермерські) господарства поши­рюються пільги та пріоритети щодо державних інвестицій, передбачені Законом "Про пріоритетність соціального роз­витку села та агропромислового комплексу в народному гос­подарстві".

Селянське (фермерське) господарство може одержувати кредит під заставу майна, поруку та інші види забезпечення зобов'язань. За договором іпотеки під заставу можуть здава­тись землі та нерухоме майно. При цьому земля та/або май­но, що є предметом застави, залишається у заставодавця або у третьої особи. Відносини застави як спосіб забезпечення зо­бов'язань, у тому числі й іпотеки, регулюються Законом "Про заставу".

Для підтримки селянських (фермерських) господарств і створення стабільних фінансових умов при одержанні ними банківського кредиту створено Український державний фонд підтримки селянських (фермерських) господарств, розмір якого щорічно визначається Кабінетом Міністрів України. Він, а також місцеві ради народних депутатів можуть надавати допомогу чи відшкодовувати господарству повністю або част­ково витрати, пов'язані з виплатою відсотків за користування позичками банків.

3. З метою зменшення втрат від стихійного лиха, інших страхових випадків селянське (фермерське) господарство може страхувати своє майно: будівлі, споруди, техніку, тварин, посіви, насадження тощо. Страхування всіх видів майна може здійснюватись на добровільних засадах відповідно до законо­давства України.

Члени селянського (фермерського) господарства, почи­наючи з 16-річного віку, та особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою), підлягають дер­жавному соціальному страхуванню і пенсійному забезпечен­ню нарівні з працівниками сільського господарства. Для цього господарство реєструється як платник внесків на дер­жавне соціальне страхування в органах Пенсійного фонду і Фонду соціального страхування України за своїм місцезнахо­дженням. У встановленому порядку воно сплачує внески від усіх видів заробітку за своїх членів та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою). Час ро­боти в господарстві членів останнього та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою), зарахо­вується до їх загального та безперервного стажу роботи на підставі записів у трудовій книжці та документів, що під­тверджують сплату внесків на соціальне страхування. Селян­ське (фермерське) господарство відповідно до чинного зако­нодавства несе матеріальну відповідальність за шкоду, запо­діяну його членам і особам, які працюють у ньому за трудо­вим договором (контрактом, угодою), за каліцтво або інші ушкодження здоров'я, пов'язані з виконанням ними своїх трудових обов'язків.