1. Потреба у веденні рентабельного і конкурентоспроможного вітчизняного виробництва продуктів харчування та сировини змушує аграрних підприємців активно використовувати досвід вітчизняної та закордонної аграрної науки і новітні енергозберігальні, екологобезпечні технології. Саме застосування цих досягнень і технологій є одним із важливих факторів збільшення обсягів і здешевлення виробництва продуктів харчування та сировини. Завдяки цьому аграрні підприємці можуть утриматися на ринку, уникнути загрози неплатоспроможності.
Відносини, що складаються між аграрними підприємцями усіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання і виконавцями — власниками науково-технічної продукції, регулюються договором на створення (передачу) науково-технічної продукції.
Згідно зі ст. 23 Цивільного кодексу, Законами ''Про підприємництво", "Про аудиторську діяльність" сторонами в таких договорах можуть виступати не тільки юридичні, а й фізичні особи. Вони іменуються "виконавець" і "замовник". Так, виконавцями науково-технічної продукції можуть бути наукові організації (установи), засновані на різних формах власності (як-от науково-дослідні інститути, вузи, в тому числі міжнародні, конструкторські, проектні, технологічні організації, а також окремі громадяни і/чи група громадян — наукові творчі тимчасові колективи). Визначальним при цьому є те, що на виконання певних видів науково-технічної продукції виконавці повинні мати дозволи (ліцензії). Наукові установи, інші виконавці, зокрема фізичні особи, тимчасові творчі колективи несуть усю повноту відповідальності за реалізацію в дослідженнях і розробках вимог до технічного рівня і якості такої продукції, за відповідність останньої світовим вимогам і, за її конкурентоспроможність. Вони зобов'язані забезпечити задоволення вимог замовників, рентабельну роботу, виконання зобов'язань перед бюджетом, банками й вищестоящими органами чи засновниками-власниками (за наявності останніх).
Замовниками за таким договором можуть бути аграрні підприємці всіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання, а також органи державного управління сільським господарством, усілякі об'єднання аграрних підприємців.
Предметом договору виступають потрібні замовникові певні результати — науково-технічна продукція. Зокрема, в рослинництві нею можуть бути адаптовані до місцевих умов інтенсивні технології вирощування певних культур.
2. У договорах на створення (передачу) науково-технічної продукції, крім обов'язкових положень (найменування сторін, предмет договору, порядок передачі та прийняття продукції, оплата, відповідальність сторін, їхні поштові та банківські реквізити), мають бути зазначені також право сторін щодо використання продукції та розпорядження нею, умови конфіденційності, умови, необхідні для впровадження цієї продукції, сфери її застосування, масштаби та обсяги впровадження, назва кожного етапу (розділу) із зазначенням визначених у договорі результатів роботи в цілому й по кожному етапу (розділу), умови матеріально-технічного забезпечення науково-пошукових, дослідно-конструкторських, технологічних робіт. Обов'язково мають бути визначені права виконавців щодо розпорядження науково-технічною продукцією та право на залишення у себе переданого замовником і придбаного для виконання замовлення майна (устаткування, приладів, інструментів, матеріалів), а також інші умови.
3. Характерною особливістю цього договору є встановлення (визначення) сторонами вартості науково-технічної продукції. Чинним законодавством передбачено, що договірна ціна на таку продукцію встановлюється на стадії укладання договору й оформляється відповідним протоколом. Вона не підлягає зміні, крім випадків, коли укладається додаткова угода про це. Для досягнення згоди про договірну ціну за основу беруть попередню ціну, обчислену замовником або виконавцем з обов'язковим урахуванням рівня науково-технічної продукції, її конкурентоспроможності, ефективності та періоду ефективного використання.
Чинним законодавством визначено порядок передачі науково-технічної продукції замовникові. Так, науково-дослідні й конструкторські роботи або їх етапи, що мають самостійне значення, вважаються закінченими й приймаються замовником у разі, якщо їх виконано відповідно до технологічного завдання (умов договору), коли одержано конкретні результати, що мають теоретичне або практичне (за умовами договору чи технічного завдання) значення, коли складено відповідний звіт або/та надано інші обумовлені договором документи, проведено відповідні випробування й прийняття зразків машин, технологій, устаткування, сортів гібридів, порід худоби тощо приймальною комісією визначеного в договорі рівня. Передача і прийняття оформляються складанням акта пере-дачі-прийняття науково-технічної продукції (повністю або закінчених етапів). Цей акт мають підписати обидві сторони і скріпити своїми печатками.