1. Довго- й короткострокове кредитування аграрних підприємців усіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання — важлива та об’єктивно необхідна форма фінансової допомоги виробникам товарних продуктів харчування і сировини у здійсненні ними виробничо-господарської та підприємницької діяльності. Воно відіграє важливу роль у розвитку аграрного підприємництва, якщо враховувати, по-перше, сезонний розрив між поточними виробничими затратами і надходженням ресурсів включно з коштами на оплату праці, по-друге, інфляційні процеси, що призводять до знецінення коштів, що їх мають одержати аграрні товаровиробники після продажу вироблених ними продуктів харчування та сировини, до підвищення цін на матеріально-технічні засоби ведення аграрного виробництва, і, по-третє, необхідність розвитку матеріально-технічної бази самого аграрного виробництва незалежно від очікуваних прибутків від реалізації продуктів харчування й сировини рослинного і тваринного походження.
|
|
Відповідно до ст. 382 Цивільного кодексу кредитування аграрних підприємців має прямий (здійснюється саме для аграрного товаровиробника), цільовий (позичка використовується тільки за призначенням, скажімо, на оплату праці), строковий (отримані кошти мають бути повернуті в строки, встановлені договором позички) і зворотний (за користування коштами банк списує відповідні відсотки) характер.
Залежно від банківської установи кредитні договірні відносини аграрних підприємців виникають на різних правових підставах. Так, на виконання рішень Верховної Ради про відкриття кредитних ліній аграрним товаровиробникам здійснюється їх цільове кредитування. Кредитні відносини аграрних підприємців із Національним банком України, установами АКБ "Україна" виникають на підставі заяви-зобов'язання, без укладення спеціального письмового договору. З іншими комерційними банківськими установами аграрні підприємці укладають договір на одержання кредиту.
2. Виникнення кредитних відносин між аграрними підприємцями і АКБ "Україна" по урядових кредитних лініях — це результат подання цими суб'єктами агробізнесу заяви-за-мовлення на позичку, яка складається на підставі виробничо-фінансового плану або бізнес плану (для юридичних осіб усіх форм власності) та подання клопотання про надання позички на певний термін і для певних цілей. Умови такого кредитування частково передбачені Законом "Про пріоритетність соціального розвитку села і агропромислового комплексу в народному господарстві", постановою Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону "Про селянське (фермерське) господарство", іншими законодавчими актами та Правилами довгострокового і короткострокового кредитування Повідомлення відділення АКБ "Україна" про суму виділеної позички (кредиту) є не тільки виявом згоди укласти договір позички (кредитування), а й констатацією факту його укладення.
|
|
У разі укладення договорів позички (кредитування) з комерційними банками аграрні підприємці беруть на себе зобов'язання повернути позичку в установлений термін і сплатити визначені договором відсотки річних. Одержання цих коштів має бути забезпечено власними основними та обіговими засобами для розширеного відтворення, а також для повернення одержаної позички через заставу цього майна відповідно до вимог Закону "Про заставу". Згідно з нормами Земельного кодексу України селянські (фермерські) господарства і громадяни вже наділені правом закладати свої земельні ділянки для одержання позички за умови, що ці ділянки передано їм у приватну власність (що підтверджено відповідним Державним актом). У постанові Верховної Ради від 27 червня 1995 р. "Про затвердження Правил застосування Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами, внесеними постановою Верховної Ради України від 14 липня 1995 р. підкреслено, що застава є засобом забезпечення зобов'язань. У разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання, заставотримач має переважне перед іншими кредиторами право одержати задоволення з вартості заставленого майва. Іпотекою визнається застава землі, нерухомого майна, за якої земля та/або майно, що є предметом застави, залишаються у заставодавця чи третьої особи.
3. За умов становлення ринкових економічних засад сільськогосподарські підприємства з метою одержання кредитів укладають договори лізингу як новий вид договірних зобов'язань. Правове регулювання суспільних відносин при цьому провадиться відповідно до норм Закону "Про лізинг", що прийнятий Верховною Радою України 16 грудня 1997 р. Цей Закон визначає поняття лізингу, як різновиду цивільно-правового договору, його економічні і правові засади, правомочності сторін та їхню відповідальність в разі порушення умов договору. Лізингове зобов'язання покликане регулювати відносини з приводу підприємницької діяльності, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів. Вона полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу нерухомого або рухомого майна (сільськогосподарських машин, устаткування, обладнання, транспортних засобів).
Сільськогосподарське підприємство правомочне укладати з лізингодавцем фінансовий лізинг, тобто договір, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору. При цьому сума відшкодування вартості об'єкту лізингу в складі лізингових платежів за період дії договору фінансового лізингу повинна включати не менше 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.
При використанні фінансового лізингу строк, на який об'єкт лізингу (майно) передається в тимчасове користування, передбачає виплату лізингових платежів, які покривають повну вартість амортизації обладнання або більшу частину, додаткові витрати і прибуток лізингодавця. Після завершення строку договору лізингоодержувач може придбати об'єкт договору за залишковою вартістю, укласти новий договір на менший термін і за пільговою ставкою, повернути об'єкт угоди лізингодавцю. Зазначена правомочність лізингоодержувача передбачена ст. 4 Закону "Про лізинг" від 16 грудня 1997 р.
|
|
Лізингоодержувач має право придбати майно (об'єкт лізингу) у свою власність і як суб'єкт права власності передати його в лізинг іншій стороні. В цьому випадку має місце так званий зворотній лізинг. Пайовим вважається лізинг в разі здійснення лізингу за участю суб'єктів лізингу на основі укладення багатостороннього договору на залучення одного або кількох кредиторів, які беруть участь у здійсненні лізингу, інвестуючи свої кошти. При цьому сума інвестованих кредиторами коштів не може становити більше 80 відсотків вартості набутого для лізингу майна.
Виконання договору лізингу охоплює момент передачі об'єкта лізингу лізингодавцем лізингоодержувачу відповідно до строку і умов, визначених договором. Одержане на підставі договору майно зараховується на баланс лізингоодержувача з позначенням, що це майно взято у фінансовий лізинг. При оперативному лізингу майно залишається на балансі лізингодавця із зазначенням, що це майно передано у лізинг. Воно зараховується на позабалансовий рахунок лізингоодержувача із зазначенням, що це майно одержано в лізинг.
Договором лізингу на лізингоодержувача покладається обов'язок вносити періодичні лізингові платежі. Величина періоду, за який вноситься лізинговий платіж, встановлюється сторонами за договором лізингу і може бути нерівномірною. Розмір платежів становлять суми, по-перше, що сплачуються лізингодавцю як процент за залучений ним кредит для придбання майна за договором лізингу; по-друге, платіж як винагороду за отримане в лізинг майно; по-третє, відшкодування страхових платежів за договором страхування об'єкта лізингу, якщо об'єкт застрахований лізингодавцем; а також інші витрати лізингодавця. Договором лізингу визначаються розміри, спосіб, форма і строки внесення лізингових платежів та умови їх перегляду.
Результативність лізингових правовідносин пов'язана з здійсненням певних юридичних дій, зокрема, укладенням лізингового договору, договору купівлі-продажу об'єкта лізингу, складання акту про прийняття об'єкта лізингу в експлуатацію, укладення договору на технічне обслуговування переданого на підставі договору лізингу майна, укладення договору на страхування об'єкта лізингу.
|
|
Виконання лізингових операцій безпосередньо пов'язане з використанням об'єкта лізингу. Сюди входить відображення лізингових операцій в бухгалтерському обліку і звітності. На цьому етапі провадиться виплата лізингодавцю лізингових платежів, а після закінчення строку лізингу вирішується питання щодо подальшого використання об'єкта лізингу.
4. Відповідно до ч. 2 ст. 384 Цивільного кодексу кредитування однією організацією іншої є винятком із загального правила. У більшості випадків таке кредитування набуває форми авансування. Так, національним законодавством передбачались виплати установами банків від імені заготівельних організацій (по спеціальних лініях) авансів за договорами контрактації сільськогосподарської продукції в рахунок державних ресурсів у 1993—1995 рр. та 1996 р.
Такі виплати можуть мати місце і в разі авансування будівництва, що його здійснюють державні підрядні будівельні й монтажні організації в колективних сільськогосподарських підприємствах, сільськогосподарських виробничих кооперативах, аграрних акціонерних товариствах і товариствах з обмеженою відповідальністю.
Законодавством України не заборонено кредитування в натуральній формі. Зокрема, це має місце при наданні одним аграрним підприємцем іншому виробничої допомоги. Можливість такого кредитування була передбачена ще постановою уряду УРСР від 17 грудня 1963 р., якою були затверджені умови і порядок кредитування одним колгоспом іншого при наданні виробничої допомоги. Кредитування, передбачене ч. З ст. 382 Цивільного кодексу, може здійснюватись і передачею насіння, кормів тощо. З цією метою між аграрним підприємцем, який надає кредит у натуральній формі, і тим, хто його одержує, як правило, має укладатися договір. Він повинен затверджуватися вищими органами самоврядування аграрних підприємців, а в акціонерних товариствах і товариствах з обмеженою відповідальністю залежно від вартості позички — відповідно правліннями чи директорами або органами самоврядування цих господарських товариств. Предметом такого договору може бути також продаж або дача в борг насіння, кормів, надання в тимчасове користування транспортних засобів, інвентарю, засобів культурного обслуговування членів (учасників) та найманих працівників аграрних підприємців, робочої сили та інших засобів, необхідних для виконання планів аграрного виробництва, механізованих та інших робіт.
У такому договорі визначаються строк його дії, порядок розрахунків за надану допомогу, а також відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань. Оплата за виконані роботи (надані послуги) проводиться за домовленістю сторін. Однак вона не повинна перевищувати собівартості виконаних робіт (наданих послуг).