Характерні риси господарства Середньовіччя

На зміну рабовласницькому устрою прийшов феодальний. Феодалізм – це

соціально-економічний устрій, основою якого була власність феодала на землю і

неповна власність на феодально-залежних селян.

Господарство Середньовіччя характеризується такими загальними

ознаками:

1) панування приватної власності, основою якої була земля у формі феода

(умовно-службове спадкове володіння), що дало назву системі господарства;

2) монополія феодалів на землю, яка виявлялася у принципі "Немає землі без

сеньйора";

3) умовний характер, ієрархічна структура земельної власності, що

ґрунтувалася на васальних зв'язках;

4) протиріччя між великою власністю на землю і дрібним селянським

виробництвом;

5) особиста, поземельна, судово-адміністративна і військово-політична

залежність селянина від землевласника;

6) своєрідне становище селян, які не були власниками землі, а утримували її

на різних умовах;

7) позаекономічний примус кріпосних селян до праці з метою привласнення

земельної ренти у формі панщини, грошового або натурального податку. Рента – це

частина додаткового продукту залежних селян, яка привласнювалася

землевласником. Вона була економічною формою реалізації власності феодала на

землю, засобом позаекономічного примусу. Є три форми ренти: відробіткова

(панщина), продуктова (натуральний оброк), грошова.

8) переважання натурального господарства та другорядна роль обміну і

промисловості;

9) сеньйорія, ремісничий цех, торгова гільдія як головні господарські форми;

10) низький рівень техніки та знань, ручне виробництво;

11) політична роздробленість та ієрархічна структура суспільства;

12) широкі відносини корпоративного типу (сусідські общини, міські комуни,

ремісничі цехи, купецькі гільдії, рицарські ордени);

13) панування традицій, теологічного світогляду, зростання могутності

церкви;

14) формування європейських націй та утворення централізованих держав.