Значення Великих географічних відкриттів

для господарства Західної Європи:

- почалася перебудова європейських економічних відносин,

- виникли економічні зв'язки між найвіддаленішими областями, землями і

народами різної матеріальної культури;

- торгові шляхи перемістилися з країн Середземного моря на океани;

- зовнішня торгівля досягла розмірів світової. До її обігу були залучені нові

товари, до того не відомі в Європі: тютюн, кава, какао, чай та ін.;

- почалося формування світового ринку як складової частини індустріальної

економіки;

- центрами світової торгівлі стали Лісабон, Севілья, з середини XVI ст. —

Антверпен, у XVII — Амстердам.

- приплив до Європи благородних металів зумовив «революцію цін». Вона

почалася в Іспанії, яка отримувала значну частку колоніального золота та срібла (в

1600 p.—83%). Ціни на товари зросли в Іспанії, Португалії у 4 рази, а на хліб—у 5

разів, у Франції—в 2,3, а в Англії—2,5 рази. Одночасно почалося здешевлення

дорогоцінних металів.

Наслідки революції цін:

- збагатилися купці, які займалися посередницькою торгівлею,

- прискорився перехід до мануфактурного виробництва;

- збільшилися прибутки промисловців внаслідок здешевлення найманої праці;

- в аграрному укладі європейських країн зменшилися реальні розміри

фіксованої грошової ренти або орендних платежів, тоді як ціни на

сільськогосподарську продукцію зросли.

- безпосереднім результатом великих географічних відкриттів було створення

колоніальної системи. Першими на шлях колоніального грабунку вступили Іспанія і

Португалія, створивши величезні колоніальні володіння. Поступово їх витиснули

Голландія, Англія, Франція;

- пограбування колоніальних народів принесло європейським колонізаторам

величезні багатства й сприяло піднесенню економіки європейських країн;

Розклад господарства був пов'язаний з такими процесами, як розвиток

товарного господарства; спеціалізація ремесла, що наближалася до рівня

мануфактурного поділу праці; посилення майнової та соціальної диференціації;

формування великих капіталів і розвиток розширеного відтворення.

Зміни у сільському господарстві:

- феодальна земельна власність поступово стала об'єктом купівлі-продажу,

- розорення дрібного і середнього дворянства. У Франції воно поповнювалося

за рахунок "людей мантії" (чиновників, буржуазії);

- селянські цензиви еволюціонували у дрібну селянську власність, феодальна

грошова рента і оренда — у капіталістичну ренту і оренду;

- використовувалася наймана робоча сила;

- стали вигідними ліквідація селянських наділів, перехід до фермерського

господарства;

Генеза індустріальної цивілізації пов'язана з розвитком мануфактурного

виробництва. Оскільки від ролі мануфактури в економічній структурі країн залежав

розвиток їх у цілому, господарство XVI—XVIII ст. можна охарактеризувати як

мануфактурне.