2015-09-06
588
В кінці ХІХ ст. за промисловим розвитком була на 4 місті. В 60-ті рр.–10%
світової промислової продукції, в кін. ХІХ ст.–7%.
Причини промислового відставання:
- поразка Франції у війні з Прусією (1870). Наслідки цієї катастрофи для Франції –
загальні витрати становили 16 млрд. франків (3 млрд. $), захоплення Німеччиною
Ельзасу і Лотарингії – найбільш розвинутих областей з запасами залізних руд.
загинуло 1,5 млн. чол.
- промисловість відставала за технічним рівнем виробництва,
- невистачало сировини і палива. Ввозили вугілля, залізну руду, чорний і
кольоровий метал, бавовну,
- важке становище в с/г: вузькість внутрішнього ринку, аграрне
перенаселення, недостатній ринок робочої сили,
- фінансові ресурси не вкладалися в національну економіку,
- відстала структура промисловості (переважало виробництво предметів
споживання, а не важка індустрія),
- недостатнє використання електроенергії.
Франція відставала від США, Німеччини, Великобританії не лише за темпами
розвитку, а й за структурною перебудовою промисловості. Так, за 1884—1909 pp.
|
|
|
загальна продукція промисловості зросла на 75%, а за 1909—1914 pp. — лише на
25%. Це можна пояснити втратами в франко-пруській війні, переважаючим
розвитком легкої промисловості, низьким технічним рівнем виробництва. Негативно
впливали на економічний розвиток парцелярний характер землеробства, його
низький технічний рівень, зменшення сільськогосподарського виробництва
внаслідок завезення дешевого хліба з-за океану. Послабленню економіки Франції
сприяв експорт капіталів, що становив 30% світових інвестицій. За даними 1908 p., у
французьку промисловість і торгівлю було вкладено 9,5 млрд фр., в облігації та
закордонні цінності — 104,4 млрд фр. Франція вивозила капітал у формі позикового,
що привело до зростання чисельності рантьє. На початку XX ст. їх налічувалося 2
млн при населенні 40 млн.
Для експорту товарів і капіталів Франція створила колоніальну імперію,
територія якої в 21 раз була більшою. Метрополія вивозила в свої колонії 10%
експортного капіталу, 13% товарів. Інтенсивно розвивалося транспортне
машинобудування, зокрема виробництво автомобілів, суднобудування. За темпами
будівництва залізниць Франція поступалася лише США, їх протяжність в 1911 p.
досягла 50,2 тис. км. У легкій промисловості зберігалося значення виробництва
предметів розкоші, текстилю, галантереї. Перед першою світовою війною
відставання французької промисловості від американської, німецької, англійської
досягло відповідно: в металургії — 6, 3 і 2 рази; за видобутком вугілля — 12,4; 6 і 7
разів; за виробництвом чавуну — 6,6; 3,9 і 1,6 рази; за виробництвом сталі — 6,3; 7 і
|
|
|
1,9 раза.
Для економіки Франції характерним було збереження великої кількості
невеликих підприємств, повільний процес концентрації виробництва. На початок
XX ст. лише 30% підприємств мали понад 50 робітників. Швидке зростання
кількості акціонерних товариств почалося в перші роки XX ст., коли щорічно
виникало 600—700, а в 1907 p. — 1000 нових компаній. Монополізація у формі
картелів і синдикатів почалася в 70-х роках XYX ст. Так, в 1876 p. утворився
металургійний синдикат (13 заводів), у 1883 p. — цукровий картель. На початку XX
ст. велика кількість картелів виникла в хімічній, текстильній, вугільній,
металургійній промисловості, на торговому флоті, у машинобудуванні.
Винятково високими були темпи концентрації банківського капіталу. За
1870—1909 pp. три банки "Ліонський кредит", "Національна облікова контора",
"Генеральне товариство" збільшили обсяг капіталів в 4,4 раза, вкладів — у 10,2,
кількість відділень — у 19,2 раза. Загальна сума банківського капіталу досягла в
1914 p. 11 млрд фр. Головним центром фінансового капіталу був Французький банк.
І Однак діяльність банків була спрямована не на інвестиції | у промисловість, а на
позиково-лихварську діяльність. Капіталовкладення всередині країни щорічно
зростали на Й 1 %, експорт капіталу — на 3 %. Перед війною обсяг експортованого
капіталу був в 1,6 раза більший, ніж капіталовкладення в національну промисловість
і торгівлю.
