Моделі навчання

Узагальнюючи види навчання, можна виділити їх моделі.

I. Інформаційні моделі навчання, у процесі яких реалізують уявлення про те, що основною метою навчання є оволодіння знаннями, уміння
ми, навичками, відібраних на основі принципу науковості, системності,
доступності, наочності.

В основі цих моделей лежить уявлення про навчання як про інформаційний процес, що полягає у сприйманні, збереженні та відтворенні і переробці наукової інформації. На цій основі якість засвоєння визначається трьома показниками:

1) повнотою відтворення знань;

2) їх використанням за зразком;

3) використанням в нестандартних ситуаціях.

Отже, оцінюється робота учня: не знав, не вмів, не розумів, не використовував, а після навчання: став знати, вміти, розуміти, виконувати.

У цих моделях сам процес пізнання не оцінюється, суб'єктний досвід школяра теж не враховується.

II. Операціональні моделі (В.В. Давидов, В.В. Рубцов, Г.Г. Кравцов)
спираються на розроблену у психології концепцію діяльності, згідно якої
у навчанні як єдності діяльності вчителя і учнів виділені такі основні
елементи: цілі, мотиви, предмет і засоби діяльності, її контроль і оцінка.
Вони є загальними для будь-якого виду діяльності.

Оволодіння всіма компонентами учбової діяльності відбувається не стихійно, а розробляється і задається вчителем через спеціально побудовану систему (задається еталоном дій).

Отже, ці моделі будуються за нормативними схемами, у яких суб'єктний досвід (досвід учня) не враховується.

III. Розвивальне навчання, у моделюванні якого виходять з актуального рівня психічного розвитку учнів, спираються на суб'єктний досвід, орієнтуються на їх перспективний рівень психічного розвитку, тобто можливості школярів. Таке навчання будується на основі принципу індивідуалізації навчання.

Гі Лефрансуа виділяє директивні та конструктивістські моделі навчання. Директивні моделі центровані на вчителів, а конструктивістські засновані на рівноправ'ї, кооперативному навчанні і виражаються в пошуковому, когнітивному і гуманістичному підходах до управління навчанням.

Збільшення питомої ваги конструктивістських моделей навчання в системі освіти роблять її прогресивною. У прогресивній освіті завжди домінує фігура учня в процесі навчання.

У зв'язку з моделями навчання вчені (Фернстенмахер і Солтіс, 1992) виділяють три основні моделі вчителя: організаторська, терапевтична та ліберальна.

Організаторська модель означає, що вчитель - головна фігура в директивному процесі навчання, майстер своєї справи, відповідає за весь процес навчання. У ньому домінує вчительська техніка і підготовка матеріалів.

У терапевтичній моделі вчитель розглядається не тільки як організатор, але й як приємна з усіх сторін особистість, головна мета якої - здоровий і щасливий розвиток учнів. У такому процесі навчання наголос ставиться на методи і зміст, домінує фігура учня і конструктивістський підхід.

Завдання ліберальної моделі вчителя полягає у звільненні розуму учнів, створюючи їм усе необхідне для навчання. Учитель спостерігає за тим, щоб учень знав, як вчитися і як використовувати свої знання [5, 26-27].