Семінарське заняття № 8 (2 години)

Тема 8. Основи державного права Великої Британії (1 година).

1. Конституція Великої Британії, її складові частини.

2. Роль монарха Великої Британії в управлінні державою.

3. Політичні партії Великої Британії.

4. Парламент Великої Британії: структура, порядок формування, правове становище. Комітети британського парламенту, їх види і повноваження.

5. Уряд і Кабінет міністрів: правове становище.

6. Англійська судова система.

7. Місцеве самоврядування і управління.

Експрес-опит студентів

1. Назвіть найбільш відомі конституційні угоди.

2. Якою є Конституція Великої Британії з точки зору внесення в неї змін?

3. Яка система престолоспадкоємства діє у Великій Британії?

4. Яка династія за нашого часу є правлячою у Великій Британії?

5. Назвіть основні політичні партії Великої Британії.

6. Як формується верхня палата британського парламенту?

7. Що уявляє собою Кабінет як орган виконавчої влади?

8. Які види омбудсманов існують в Великій Британії?

Методичні вказівки

На відміну від інших країн Велика Британія не має писаної конституції, тобто відсутній єдиний кодифікований акт, що регулює ті відносини які звичайно регулюються конституціями: основи суспільного строю, конституційно-правовий статус особистості, порядок формування і повноваження органів публічної влади. Однак в цій державі є історично сформована систем норм, які містяться у різних джерелах, яку прийнято називати Конституцією Великої Британії. До них належать статути, судові прецеденти, конституційні звичаї і доктрини (праці авторитетних юристів минулого).

В Великій Британії не діє у класичному виді принцип розподілу влад, що виявляється як в статусі монарха, який завжди був і залишається частиною кожної з гілок влади, але і в правовому становищі інших органів. Так члени уряду є також членами законодавчого органу влади, Палата лордів є не тільки верхньою палатою парламенту проте і вищою судовою апеляційною інстанцією.

Велика Британія є парламентарною монархією. Становище монарха в системі влади визначаються формулою „царює проте не править”. Його ціль – символізувати стабільність державних інститутів. При цьому він володіє формально великими можливостями, як закріпленими статутами, так і такими, що розглядаються як природжені повноваження монарху.

Специфіка британського парламенту полягає не тільки в тому, що монарх є його невід’ємною складовою частиною, але і у феодальному порядку формування верхньої палати, її особливих повноваженнях. Відсутні регламенти роботи палат як єдині писані акти. Порядок роботи визначається, в основному, звичаями і парламентськими традиціями. В палаті громад створюються постійні (спеціалізовані і неспеціалізовані) та тимчасові комітети. Палата лордів створює комітети по окремим проблемам, які можуть діяти і як постійні і як тимчасові.

Виконавча влада здійснюється урядом. Воно очолюється прем’єр-міністром і включає керівників міністерств і інших відомств, державних міністрів (заступників міністрів), парламентських секретарів і інших посадових осіб. Прем’єр-міністр формує уряд, керує його діяльністю, здійснює контроль за виконанням рішень і грає ключову роль в управлінні державою.

Судова система Великої Британії відрізняється деякою архаїкою і заплутаністю, а також наявністю власних судових систем в Англії, Уельсі, Шотландії, Північній Ірландії та на деяких острівних територіях. Вищими судовими органами, юрисдикція яких розповсюджується на всю територію держави, є Палата лордів і Судовий комітет Тайної ради при монарху.

У всіх адміністративно-територіальних одиницях (крім Північної Ірландії) місцева влада виставлена лише органами місцевого самоврядування, яке здійснюється радами, що обираються населенням. Лише у малих парафіях з населенням менш ніж 150 осіб рішення приймаються на загальних зборах громадян, що володіють виборчим правом.

Базова література: 9, 31, 61, 67, 79, 118, 148, 160, 310.

Допоміжна література: 11, 17, 23, 27, 32, 42-43, 55-56, 58, 60, 75, 93, 150, 184, 195, 210, 222, 228, 232, 274, 297, 320, 332.

Тема 9. Основи державного права ФРН (1 година).

1. Основний закон ФРН.
2. Партійна система ФРН.
3. Германський федералізм.
4. Порядок формування, правове становище і повноваження Бундестагу і Бундесрату. Законодавчий процес.
5. Федеральний уряд і канцлер ФРН.
6. Конституційний контроль в ФРН.
7. Муніципальна система ФРН.

Експрес-опит студентів

1. В якому порядку був прийнятий Основний закон ФРН?
2. Які політичні партії ФРН за наших часів є правлячими?
3. Назвіть міста-землі ФРН.
4. Який статус і порядок формування Бундесрату?
5. Де розташовані центральні органи виконавчої влади?
6. Які федеральні суди діють у ФРН?
7. Назвіть основні моделі місцевого самоврядування.

Методичні вказівки

Федеративна Республіка Німеччина була утворена в 1949 р. на основі укладеного роком раніше договору між США, Великою Британією, Францією і державами Бенілюксу про створення єдиного державного устрою в західних окупаційних зонах. Основний Закон ФРН був розроблен німецькими правниками на базі директив окупаційних держав як тимчасова конституція західної частини держави, на період до її возз’єднання зі східною частиною. Однак, після входження в состав ФРН нових земель, що були утворені на території бившої НДР, конституційна комісія прийшла до висновку про можливість збереження Основного закону ФРН в якості постійно діючої конституції.

ФРН визначається конституцією як демократична, соціальна і правова держава. Найважливішими принципами конституційного строю держави є народний суверенітет, свобода, рівність, розподіл влади, федералізм.

У сучасній Німеччині склалася та успішно функціонує багатопартійна система без домінуючих партій. Десятки партій, що діють у державі мають не тільки загально федеральний, але і регіональний (земельний) статус. Ведучими партіями є Християнсько-демократичний союз, Христіянсько-соціальний союз, Свободна демократична партія, Соціал-демократична партія, Партія зелених, Партія демократичного соціалізму.

Федеральний устрій Німеччини засновано на територіальному принципі і має симетричний характер. Після об’єднання страна стала включати 16 земель, 3 з яких є містами-землями. Важливе значення має питання про розмежування предметів ведення між федерацією і землями, при цьому використовується модель „конкуруючої компетенції”. К виключному веденню Федерації відноситься прийняття законів по питанням зовнішньої політики, громадянства, оборони, грошового обліку та ін. Землі ж, в основному, здійснюють законодавчу владу в сфері освіти, культури, устрою громади, внутрішніх справ, тощо.

Багато німецьких вчених-правников вважають, що в ФРН існує однопалатний парламент, яким є Бундестаг. Разом з цим, правове становище і функції Бундесрату, який є представництвом земель і бере участь в законодавчому процесі, дозволяють казати про наявність в ФРН двопалатного парламенту.

Центральне місце в системі федеральних органів влади ФРН належить Федеральному уряду, який складається із канцлера і міністрів. На уряд покладено обов’язки по керівництву державою. Особливу роль в уряді і в державному механізмі відіграє Федеральний канцлер. Він визначає основні напрямки політики і несе за них відповідальність.

Органом конституційної юстиції є Федеральний конституційний суд, що здійснює контроль за дотриманням Основного закону, та виконуючий ряд інших повноважень.

Основний Закон прямо гарантує місцевe (комунальне) самоврядування в містах, громадах і округах. Комунальне право є справою земель. У зв’язку з цим, а також в силу історичних причин комунальні устави окремих земель значно відрізняються один від одного. Проте практика комунального самоврядування в усіх землях однакова. В сферу дії права на самоврядування входять, передусім, суспільний транспорт комунального сектору, місцеве дорожнє будівництво, постачання електрики, води, газу, утримання шкіл, театрів, музеїв, лікарень тощо.

Базова література: 9, 19, 85, 105, 118, 148, 288.

Допоміжна література: 6, 8, 11, 17,19, 23, 27, 32. 64, 67, 83, 109, 170, 207, 262, 332.