В кишечнику

Поживні речовини розщеплюються не тільки в порожнині шлунково-кишкового тракту, а й на поверхні його слизової оболонки. Таке травлення називається пристінковим, контак­тним, або мембранним. Вперше це явище було відкрито росій­ським ученим А. М. Уголєвим. Встановлено, що на поверхні ворсинок слизової оболонки тонкої кишки є численні мікро-ворсинки, які можна побачити за допомогою електронного мік­роскопа. На цих мікроворсинках адсорбуються ферменти. В пристінковому травленні переробляються тільки дуже дрібні частинки корму, бо великі не можуть пройти між мікро-^рсинками. Пристінкове травлення значно прискорює як роз­чеплення поживних речовин, так і всмоктування продуктів гід-Ролізу. Пристінкове травлення виявлене в передшлунках жуйних тварин.

Мета досліду: довести стимулювальний вплив шматочка стін-*^ЇІ кишки на гідроліз крохмалю амілазою кишкового соку. Для роботи необхідно: свіжі шматочки тонкого ки-^ч (щура, кролика, птахів та ін.), 1 %-й розчин сахарози 0,2 %-й розчин крохмального клейстеру, розчин Рінге- 10 %-й розчин NaOH. 1 %-й розчин мідного купоросу,

спиртівка, піпетки, термостат, лід, набір хірургічних інстру­ментів.

Хід роботи. З стінки голодної кишки вирізають п'ять шма­точків площею в 1 см². Наливають в пробірку 12 мл розчину Рін-гера і занурюють в нього всі п'ять шматочків кишки. Пробірку ставлять в термостат з температурою 38°С на 10 хв. Наливають в 10 пробірок по 3 мл 1 %-го розчину сахарози (або 0,2 %-го роз­чину крохмального клейстеру) і по 1 мл інкубованого розчину. В пробірки №6-10 кладуть по шматочку відмитої тонкої кишки. Всі десять пробірок ставлять в термостат з температурою 38 °С. Через кожні 3 хв виймають пробірки з серії (№1, 6; №2, 7 і т. д.) і ставлять їх в холодну воду або сніг. Разом з вмістом кожної про­бірки ставлять пробу Троммера на глюкозу.

Проба Троммера. До вмісту пробірки доливають половину об'єму розчину NaOH і по краплях 1 %-й розчин мідного-ку­поросу до появи світло-синього забарвлення. Нагрівають до ки­піння. Спочатку утворюється жовтий осад гідрату закису міді (CuOH), який при довгому нагріванні переходить в червоний осад закису міді (Си₂О).

Звертають увагу на те, що гідроліз крохмалю (або сахарози) відбувається в пробірках обох серій. Проте в пробірках з шма­точком кишки позитивна реакція спостерігається раніше, тобто гідроліз субстрату йде швидше. Адсорбовані ферменти слизової оболонки тонкої кишки сприяють пристінковому гідролізу крох­малю.

Контрольне питання

Пристінкове травлення, його суть і де воно відбувається?

Кров

Кров — рідка біологічна сполучна тканина організму, чер­воного кольору, солонувата на смак. В'язкість крові в чотири-п'ять раз перевищує в'язкість води. Кров складається з рідкої фази (плазми) і формених елементів — еритроцитів, лейкоцитів і кров'яних пластинок — тромбоцитів. Формені елементи ста­новлять 40-45 % об'ємукрові, об'єм плазми —55-60 %. Кількість крові в організмі тварин і людини становить приблизно 7-8 % живої маси. Кров виконує ряд важливих функцій.

Транспортна функція полягає в постачанні тканини поживі ними речовинами (білками, жирами, вуглеводами), мінераль­ними солями, вітамінами, ферментами, киснем, водою. Кров також виносить з організму кінцеві продукти обміну: вуглекислий

J33, сечовину, сечову кислоту та інші речовини, що виділяються з організму.

Терморегулювальна функція. Кров, циркулюючи в організмі, вирівнює температуру тіла, віддаючи зайве тепло через легені й щкіру в навколишнє середовище. Температурні зміни крові впливають на відповідний центр гіпоталамусу, який регулює ут­ворення і віддачу тепла.

Захисна функція. В крові знаходяться різні антитіла, які захи­щають організм від хвороботворних мікробів та їхніх токсинів. Захисну роль виконують і лейкоцити. Зсідання крові також від­носиться до цієї функції.

Корелятивна функція полягає в постачанні тканин і органів гормонами й біологічно активними речовинами, які регулюють їхню діяльність.

Кров разом з лімфою і тканинною рідиною утворює внут­рішнє середовище організму (гемеостаз), сприятливе для життє­діяльності клітин, а також бере участь в підтримці постійного складу гомеостазу та фізико-хімічних властивостей організму.

Крім того, кров наповнює кавернозні (печеристі) тіла стате­вих органів самців і самок під час статевого збудження.

Робота 29. Взяття крові в тварин

Мета досліду: ознайомити студентів з технікою взяття крові у великих і малих тварин.

Для роботи необхідно: піддослідні тварини, ефір, спиртовий розчин йоду, розчин лимоннокислого натрію, спирт, штатив з пробірками, ножиці Купера, черевоподібний скаль­пель, голки для взяття крові, вата.

Хід роботи. При взятті крові тварин надійно фіксують, потім вистригають або вибривають волосяний покрив, протирають Щкіру спиртовим розчином ефіру. Стерильною голкою проко­люють шкіру, стінку судини і набирають відповідну кількість крові в стерильну колбочку чи пробірку.

У коней, великої і малої рогатої худоби невелику кількість крові для морфологічного аналізу одержують з вушної вени, над-Р|заіочи її або проколюючи голкою. Для одержання великої Кількості крові в цих тварин роблять пункцію яремної вени на **^кі верхньої й середньої третини шиї. Після фіксації тварини и пальцем лівої руки здавлюють вену нижче місця пун- У> а потім проколюють кровопускаючою голкою шкіру й стін­ну ^вени. Голку вводять проти току крові під кутом 45° з лівого ^КУ (рис. 43, а) і з правого (рис. 43, б) боку.

У свиней невелику кількість крові одержу­ють, надрізаючи стери­льним скальпелем ве­лику вушну вену. Для одержання значної кі­лькості крові гострими ножицями або скальпе­лем відсікають кінчик хвоста довжиною до 1,5 см. Кров беруть в сте­рильну пробірку. Рану

yxuiany iipuuijjftjr. х any

дезинфікують 5 %-м спиртовим розчином йоду, а кінчик хвоста здавлюють гумовим кільцем або хірургічною петлею з шовку на добу.

У собак невелику кількість крові одержують, надрізаючи край вуха або проколюючи м'яку частину ступні. Велику кількість крові одержують пункцією передньозовнішньої плюсневої вени, роз­міщеної на зовнішній поверхні гомілки. Вену здавлюють нижче колінного суглоба. Голкою проколюють шкіру і стінку вени. Кров набирають у шприц.

У кроликів малу кількість крові буругь з вушної вени зов­нішнього краю вуха. Кролика садять у спеціальний ящик з от­вором для голови. Перед взяттям крові вухо протирають спир­товим розчином ефіру.

У морських свинок, щурів і мишей для взяття крові над­сікають вухо або надрізають кінчик хвоста. При цьому вени вуха чи корінь хвоста здавлюють пальцями. В периферичну частину здавленої вени вводять тонку голку, і кров всмоктують в шприц. Місце уколу до і після взяття крові дезинфікують спиртовим роз чином ефіру.

У курей та індиків невеликі порції крові беруть, надрізаючи гребінь або сережки; в гусей і качок проколюють м'якоть ступні. Велику кількість крові в птиці беруть з підшкірної підкрильцевої вени. При цьому пір'я вискубують, вену здавлюють пальцем в ділянці ліктьового суглоба, прокол роблять під кутом ліктьового вигину (рис. 44, місце пункції позначено хрестиком).

У зв'язку з швидким зсіданням крові в птиці місце проколу вени протирають протизсідаючою рідиною (антикоагулянтом). При цьому краплі крові, що виступили, переносять піпеткою в бюкс з антикоагулянтом. Після взяття крові місце пункції на кілька хвилин зажимають тампоном, змоченим дезинфікуючою рідиною.

У риб невеликі дози крові беруть з підшкірної або глибокої ростової артерії. Легким поворотом піпетки навколо осі?Рерізають стінку артерії, і кров самопливом надходить в ^Петку (рис. 45). Крім того, кров у риб можна брати з серця. Для ого ін'єкційну голку вводять за сагітальною лінією між РУДинними плавцями з легким нахилом у бік голови. Для ^элення слизу на шкірі місце пункції протирають 70%-м і просушують тампоном.

У жаби кілька крапель крові можна одержати шляхом ам­путації ножицями пальців лапки або шляхом пункції шкірної ве­ни, яка розміщена посередині черева (шкіру спочатку надрі­зають). Одержують кров також і пункцією з оголеного серця. Контрольні питання

1. Що таке кров і яка її роль в організмі тварин?

2. Назвати склад крові.

3. Як одержати кров у різних видів тварин?

4. Як запобігти зсіданню крові?