Підшлункової залозі

Сік підшлункової залози містить ферменти на білки, жир вуглеводи. Протеолітичний фермент трипсин виділяється в не активній формі —трипсиногену, який під дією ентерокінази переходить у трипсин. Він діє у слабко лужному, нейтральному слабко кислому середовищі. Підшлункова ліпаза активується жовчю. Амілаза виділяється підшлунковою залозою в активній формі.

У великої рогатої худоби за добу виділяється 6—7 л під шлункового соку, у вівці — 0,36, у свині —до 8 л, у собаки — 200-300 мл.

Мета досліду: ознайомитися з дією ферментів соку під шлункової залози.

Для роботи необхідно: сік підшлункової залози, від різок дванадцятипалої кишки, м'ясо жаби, молоко, 2 %-й розчин пептону, бромна вода (4 %-й розчин брому у воді), 10 %-й розчин їдкого натрію, 0,3 %-й розчин ■ мідного купоросу, спиртовий розчин фенолфталеїну, 1 %-й крохмальний клейстер, 1 %-суспензія сирого крохмалю, розчин Люголя, жовч, штатив пробірками, спиртівка.

Хід роботи. Протеолітична активність підшлункового cokj Беруть три пробірки. В кожну наливають по 3 мл неактивного

року. В пробірки №1, 3 додають по 10 крапель кишкового соку до зіскобленої слизової оболонки дванадцятипалої кишки. У пробірки №1, 2 додають по шматочку фібрину або м'яса жаби. В пробірку №3 додають 2 мл 2 %-го розчину пептону. Пробірки ставлять у водяну баню або термостат з температурою 37—39 °С. Через 30-40 хв з вмістом пробірок №1, 2 проводять біоретову ре­акцію (див. роботу 10).

Рожеве забарвлення у пробірці №1 вказує на часткове перет­равлення білка (наявність пептидів). Вміст пробірки №2 набуває фіолетового забарвлення, що доводить наявність білка. До вмісту пробірки №3 (реакція на амінокислоти) додають 0,5 мл бромної води. Рідина забарвлюється в червоно-фіолетовий колір, що сві­дчить про наявність амінокислот (триптофану).

Дія підшлункової ліпази на жир. Беруть три пробірки і готують розчини.

Пробірка №1: 3 мл кип'яченого молока +2мл підш­лункового соку + 5 крапель жовчі + 3 краплини фенолфталеїну (з'являється рожеве забарвлення). Якщо розчин не забарв­люється, додають кілька краплин 1 %-го розчину соди.

Пробірка №2: 3 мл кип'яченого молока + 2 мл кип'яченого підшлункового соку + 5 крапель жовчі + 3 краплини фенол­фталеїну.

Пробірка. №3: 3 мл кип'яченого молока + 2 мл підшлун­кового соку + 3 краплини фенолфталеїну.

Пробірки ставлять у водяну баню, або термостат з тем­пературою 37-39 °С. Через 30-40 хв перевіряють забарвлення Розчинів. У пробірці №1 рожеве забарвлення зникає внаслідок Утворення кислих продуктів перетравлювання молочного жиру, жирних кислот і гліцерину. В пробірці №2 рожеве забарвлення залишається (фермент зруйнований при кип'ятінні). У пробірці №3 — забарвлення слаборожеве (повільне перетравлювання, оскільки ліпаза без жовчі малоактивна).

Дія підшлункової амілази на сирий крохмаль і клейстер. Беруть 4-и пробірки. В кожну наливають по 3 мл підшлункового соку. вміст пробірки №2 кип'ятять і охолоджують. У пробірки №1, 2 додають по 2 мл 1%-го крохмального клейстеру, а в пробірку №3 ~ 2 мл 1%-ї суспензії сирого крохмалю. Вміст пробірок переміщують. Пробірки №1, 2 ставлять у водяну баню, або термостат з температурою 37-38 °С на 15-20 хв, а пробірку №3 з³0-40 хв. Потім у пробірки №1, 2 додають по 3 краплі розчину я. Переконуються у відсутності крохмалю у пробірці №1 ^Забарвлення відсутнє). У пробірці №2 крохмаль зберігся забарвлення).

Чарез 30-40 хв виймають пробірку №3 і цим же методом встановлюють перетравлювання сирого крохмалю. Контрольні питання

1. Які ферменти містяться у соку підшлункової залози?

2. Назвати фази виділення соку підшлункової залози.

Робота 23. Дослідження жовчі

Жовч утворюється в печінці безперервно. Через печінкову»
протоку вона надходить в дванадцятипалу кишку під час трав-]
лення. До складу жовчі входять: вода, жовчні кислоти, пігменти,'
холестерин, а також ферменти (амілаза, фосфатаза, протеази),
амінокислоти, хлориди натрію і калію, фосфати, кальцій, залізо,1
магній. - '

Протягом доби у великої рогатої худоби виділяється 7-£,5 л, у вівці — 300-400 мл, у коней — 6-8 л, у свиней — 2,4-3,8 ~ жовчі.

Мета досліду: вивчити властивості жовчі.

Для роботи необхідно: жовч, олія, сірчаний цвіті
лійки, штатив з пробірками, піпетки, паперові фільтри. '

Хід роботи. Зниження поверхневого натягу розчинів під діє жовчі. Беруть дві пробірки. В пробірку №1 наливають 5 мл > — тильованої води, а в пробірку №2 —таку ж кількість наполої розбавленої жовчі. В кожну з пробірок на поверхню рідини на-| сипають небагато сірчаного цвіту. В пробірці №1 сірка зали-і шається на поверхні, а в пробірці №2 — тоне, що свідчить пг зниження поверхневого натягу розчину. Завдяки цій властивос жовчі продукти гідролізу краше осідають на слизову кишечні' і швидше всмоктуються.

Вплив жовчі на фільтрацію жиру. Беруть дві пробірки з лій-j ками і ставлять в штатив. У лійках розміщують фільтри, зво­ложені водою і жовчю. В кожну з лійок наливають по 10 мл олії Через 30 хв перевіряють стан фільтрації жиру. Там, де фільті зволожений водою, фільтрація жиру відсутня. Через фільтр, зво­ложений жовчю, жир фільтрується досить швидко.

Емульгування жиру жовчю. Беруть дві пробірки. У пробір* № 1 наливають 3 мл дистильованої води, а в пробірку №2 —таї ж кількість жовчі. В кожну з пробірок наливають по 1 мл олії вміст пробірок енергійно збовтують. У пробірці з водою жи{ знаходиться зверху води суцільним шаром. У пробірці з жовчг утворюється стійка емульсія з жиру, яка утримується триг"™"

час. При емульгуванні жиру збільшується його поверхня, що _сдрияє кращому контакту з ферментом ліпазою.

Контрольні питання

1. Де утворюється жовч, який її хімічний склад?

2. Значення жовчі в травленні.

3. Як регулюється жовчовиділення?

Робота 24. Вивчення секреції соку підшлункової залози

і жовчі в гострому досліді

Мета досліду: прослідкувати за виділенням соку підшлун­кової залози та жовчі в собаки. Ознайомитися з регуляцією цих процесів.

Для роботи необхідно: собака, наркотична речовина, 0,5%-й розчин соляної кислоти, секретин, розбавлена жовч, операційний стіл, мотузки для фіксації, набір хірургічних інст­рументів, канюлі, градуйовані скляні трубки, гумові трубки, затискачі, трійники, акумулятор, індукційна котушка, мірні стаканчики, електроди, шприц, голки, шовк, вата.

Хід роботи. Собаку наркотизують і фіксують на операційному столі черевом догори. Вистригають волосяний покрив і розти­нають черевну стінку нижче мечоподібного відростка за серед­ньою лінією черева на довжину 8-Ю см. З-під правого підребер'я витягують дванадцятипалу кишку з підшлунковою залозою і визначають місце перебування великої панкреатичної протоки (див. рис. 34). Слід пам'ятати, що тканина підшлункової залози під час грубих маніпуляцій руйнується. У велику протоку підш­лункової залози вставляють скляну канюлю і за допомогою лігатури закріплюють її. Другу канюлю вставляють у жовчну про­току. На штативі фіксують дві градуйовані скляні трубки, які ³ ВДнують гумовими трубками з канюлями протоки підшлун­кової залози і жовчної протоки.

У центральний кінець стегнової вени вставляють канюлю.

Поблизу стравоходу знаходять блукаючий нерв і беруть його на лігатуру нижче гілочки, яка йде до серця.

У стегнову вену через канюлю'вводять 5-Ю мл секретину. Постерігають за посиленою секрецією підшлункової залози.

Слабким електричним струмом подразнюють блукаючий ^єРе^ Спостерігають за секрецією підшлункової залози.

Через деякий час у дванадцятипалу кишку вводять 10 мл 0,5%- j. Розчину соляної кислоти. Вимірюють кількість соку, ви­мого підшлунковою залозою.

У дванадцятипалу кишку вводять 10-15 мл 0,5%-го розчину соляної кислота, а через 10 хв — жовч. Спостерігають за виді­ленням жовчі. Жовчовиділення відразу посилюється. Одержані дані записують у зошит. Роблять висновки. Контрольні питання

1. Як регулюється діяльність підшлункової залози?

2. Які фактори впливають на виділення жовчі?

Робота 25. Секреція кишкового соку

Кишковий сік в сільськогосподарських тварин виділяється безперервно. Основним фактором, який викликає секрецію кишкового сок^є механічне подразнення слизової оболонки ки­шечника. Слід відзначити, що секреція кишкового соку може відбуватися і під час голодної періодичної діяльності шлунково-кишкового тракту. На всій довжині тонкого кишечника в сли­зовій оболонці розміщено ліберкюнові залози. У верхньому від­ділі дванадцятипалої кишки є бруннерові залози, які за своєю бу­довою і складом секрету нагадують залози пілоричної частини шлунка. Є в слизовій оболонці й бокаловидні клітини, які ви­робляють слиз. Внутрішня поверхня тонких кишок вкрита вор­синками.

Механічні й хімічні подразники діють на нервові утворення в стінці кишечника (мейснерові та ауербахові сплетення).

Мета досліду: ознайомитися з методикою отримання киш­кового соку. Простежити за впливом механічних й хімічних под разників на кишкову секрецію.

Для роботи необхідно: собака або іншатварина з ізо­льованою кишкою за Тірі-Велла, кульки з вовни, 0,2%-й.розчиї соляної кислоти, гумова трубка з дірочками, скляна лійка, мір­ний циліндр, стакани.

Хід роботи. Голодного собаку ставляють в станок. Перед де лідом тварину привчають стояти там. Підв'язують скляну лійї гцд отвори ізольованої кишки. Під лійку ставляють мірний і~ ліндр. Збирають порції соку, замірюють його і записують коз 15 хв, а в кінці досліду будують криву секреції. Сік виділяєтьс під час голодної діяльності кишечника. Під час спокою виді лення соку не відмічається. Голодні скорочення повторюютьс через кожні 1,5-2 год і тривають 15-30 хв.

Вводять гумову дренажну трубку з дірочками в ізольої кишку (краще в оральний отвір). Сік головним чином витікає ділянки кишки, в яку введено дренажну трубку. Через 15 або ЗО -

_відмічають кількість виділеного кишкового соку і порівнюють з ^длькістю соку, добутого під час голодної діяльності кишечника.

Вводять в отвір кишки 2—3 невеликі кульки з вовни. Спос--дерігають, що через деякий час вони виходять із значною кіль-jdeno рідкого кишкового соку.

Вливають в кишку 0,2 %-й розчин соляної кислоти і про­мивають її фізіологічним розчином. При цьому спостерігається енергійне соковиділення. Роблять висновки.

Контрольні питання

1. Які методи отримання кишкового соку?

2. Причини, які обумовлюють виділення кишкового соку.

Робота 26. Ферментативні властивості кишкового соку

Кишковий сік — безбарвна, мутнувата рідина, що скла­дається з 97,6 % води, 0,8 % білка, інших органічних 0,73 % і мінеральних 0,87 % сполук. Густина кишкового соку 1,005—1,015, рН 7,4-8,7. В кишковому соку містяться ферменти, що діють на проміжні продукти розщеплення білків і вуглеводів. За своїм складом сік неоднаковий в різних ділянках тонких кишок. В дистальному напрямку голодної кишки рівень секреції соку і вмісту в ньому ферментів поступово зменшується, а кількість-слизу збільшується.

Мета досліду: довести ферментативні властивості кишкового соку.

Для роботи необхідно: водяна баня (термостат), штатив з пробірками, піпетки, 3 %-й розчин пептону (порошок пептону розчиняють у воді, кип'ятять і фільтрують), 4 %-й роз­чин брому, 7 %-й крохмальний клейстер.

Хід роботи. Беруть три пронумеровані пробірки. В кожну наливають по 2 мл розчину пептону. До пробірки №1 додають 1 л кишкового соку, до jN°2 — 1 мл шлункового соку, до №3 — 1 мл підшлункового соку з п'ятьма краплинами кишкового соку. Пробірки ставлять у водяну баню на 40 хв з температурою 40 °С. Потім виймають пробірки з водяної бані, в кожну додають 10 краплин 4 %-го розчину брому. В пробірках №1,3 бромна вода ^Дає рожеве забарвлення (реакція з амінокислотами). Дають ^п°яснення.

Беруть дві пробірки. В одну наливають некип'яченого, а в г^У — кип'яченого кишкового соку. Потім додають крохма­льного клейстеру і ставляють в теплу воду (40 °С) на 30 хв.

Витягують пробірки і спостерігають, що в пробірці з некип'яченим кишковим соком крохмаль поступово зникає. Дають пояснення. Для досліду беруть свіжий кишковий сік, отриманий в по­передньому досліці. При його відсутності готують екстракт сли­зової оболонки. Зняту свіжу слизову оболонку заливають п'ятик­ратним об'ємом 87 %-го гліцерину і витримують 2 доби. Після чого додають 3 об'єми води і центрифугують для відділення осаду.

Контрольні питання

1. Склад і властивості кишкового соку.

2. Які ферменти містяться в кишковому соку?

Робота 27. Вивчення механізму всмоктування в гострому експерименті

Всмоктування — складний фізіологічний процес, при якому поживні речовини транспортуються через слизову оболонку шлунково-кишкового тракту в кров або лімфу. При цьому ор ганізм^ одержує всі необхідні речовини для енергетичних і плас тичних процесів.

Речовини всмоктуються завдяки таких процесів, як фільт рація, дифузія і осмос.

У різних відділах травного тракту слизова оболонка має різн здатність всмоктувати поживні речовини. Основне всмоктуван ня поживних речовин відбувається в тонкому кишечнику. Бо» зумовлюється морфофункціональними особливостями слизово: оболонки кишечника (велика поверхня) та наявністю у хімус кишечника великої кількості продуктів гідролізу та води.

Мета досліду: ознайомитися з процесом всмоктування вод з гіпотонічного, ізотонічного і гіпертонічного розчинів кухонно: солі в гострому досліді на кролику (собаці).

Для роботи необхідно: кролик (собака), 0,1 %-й, 0,9 %-й і 2 %-й розчини хлористого натрію, набір хірургічних інструментів, секундомір, штатив, канюлі, градуйована бюретка, затискачі, шовк, гумові трубки.

Хід роботи. В наркотизованої тварини (кролик або собака) розтинають черевну стінку, витягують й ізолюють відрізок тонкої! кишки довжиною 15-20 см (рис. 42). В обидва відрізки кишки вставляють канюлі. Канюлю одного кінця кишки 2 з'єднують гумовою трубкою 3 з градуйованою бюреткою 1, на іншу канюлю надівають гумову трубку із затискачем 4. Кишку промивають. Заповнюють систему трубок теплим (38 °С) 0,1 %-м розчином

хлористого натрію і опускають кишку в черевну порожнину. Ви­мірюють кількість всмоктаного розчину за 10 хв. Дослід повто­рюють з 0,9 %-м і з 2 %-м розчи­ном хлористого натрію. Швидше за все всмоктується вода з гіпото­нічного розчину. З гіпертонічного розчину вода майже не всмок­тується, а об'єм розчину в кишеч­нику може збільшитись за рахунок переходу води з крові. Результати досліду записують у зошит. Роб­лять висновки.

Контрольні питання

1. Які речовини всмоктуються в тонкому відділі кишечника?

2. Яка швидкість всмоктування різних речовин в кишечнику?