Робота 19. Запис моторики шлунка в собаки

Стінка шлунка тварини складається з чотирьох шарів: се­розного, м'язового, підслизового і слизового. М'язовий шар складається з трьох шарів, які розміщені у поздовжньому, по­перечному і косому напрямках. Рухи шлунка обумовлено ско­роченням цих м'язів.

Розрізняють два види скорочення м'язів шлунка: тонічні й ритмічні. За ритмічних скорочень м'язи шлунка періодично ско­рочуються і розслаблюються. Хвиля скорочень починається від кардіальної частини шлунка і поширюється до пілоричної його частини. При цьому їжа перемішується, просочується шлунковим соком і пересувається в бік кишечника. В разі тонічних скорочень мускулатура фундальної частини шлунка залишається напру­женою. Вміст шлунка направляється до пілоричної частини.

Мета досліду: ознайомитися з одним з методів реєстрації скоротливої функції шлунка. Записати моторну активність шлунка в собаки.

Для роботи необхідно: собака з фістулою шлунка (за В. О. Басовим), станок для фіксації тварини, гумовий балончик, капсула Марея, гумова трубка, скляна трубка, кімограф, гумова груша, затискач.

Хід роботи. Собаку з фістулою шлунка витримують на голодній Дієті. Промивають шлунок теплою водою і ставлять її в станок.

Через фістулу вводять гумовий балончик, з'єднаний гумовою трубкою з капсулою Марея. Гумовою грушею нагнітають повітря в систему трубок і капсулу Марея (рис. 39). Перо капсули Марея підводять до закопченої плівки кімографа і записують рухи шлунка. Одержують гастрограму з характерною голодною пе­ріодикою. Потім собаку годують, повторно записують і відмічають зміну в моториці шлунка.

У кров собаці вводять 20 мл 40 %-го розчину глюкози. Про­водять запис моторики шлунка. Спостерігають за припиненням голодної періодики на деякий час, незважаючи на те що шлунок, як і раніше, залишається порожнім. Пояснюють механізм цього явища.

Контрольне питання

Назвати види скорочень шлунка та яке їх значення.

Робота 20. Спостереження перистальтики кишок

в гострому досліді

Рухи тонкого кишечника зв'язані з розміщенням в ньому гла­деньких м'язових волокон. В кишечнику є поздовжні й кільцеві м'язові волокна. Коли вони скорочуються, вміст переміщується по кишечнику. При цьому рухи кишки бувають: перистальтичні,

маятникоподібні, ритмічна сегмен-

тація і антиперистальтичні.

Мета досліду: простежити за руха­ми тонкого і товстого кишечника.

Для роботи необхідно: кролик, ефір, розчин Рінгера, фікса­ційний столик, маска для наркозу, на­бір хірургічних інструментів,-- нитки, термометр, ванна, індукційна котуш­ка, акумулятор.

Хід роботи. Кролика фіксують на столику черевом догори і наркотизу­ють. Препарують блукаючий нерв і беруть його на лігатуру. Розтинають черевну стінку, частину кишки обе­режно виймають і занурюють в роз­чин Рінгера температурою 38°С. Спо­стерігають за перистальтикою кишок. При подразненні блукаючого нерва

^ектричним струмом перистальтика кишок посилюється.

Кролика вбивають. Витягують тонкий і товстий кишечник. Помішають його в іншу посудину з теплим розчином Рінгера. ІСишечник скорочується. На рис. 40 показано маятникоподібні (а), перистальтичні скорочення (б) та ритмічну сегментацію кишечника (в).

Контрольне питання Назвати види скорочень кишечника.

Робота 21. Скорочення ізольованого відрізка

тонкої кишки

Ділянка кишки, видаленої з організму, зберігає здатність до скорочення, що обумовлено високою ступінню збудливості м'язів кишечника та наявністю в його стінці нервових сплетень. Між м'язовими волокнами розміщується нервове сплетення Ауербаха, а між слизовою оболонкою і м'язовою — сплетення Мейснера. Кишечник іннервується гілками блукаючого і сим­патичного нервів.

Мета досліду: спостереження за рухами ізольованої ділянки кишки.

Для роботи необхідно: відрізок кишки, розчин Рін­гера, розчин ацетілхоліну 1:1000, стакан, банка для води, скляна трубка з гачком, штатив, пінцет, нитки, голка, міограф, кі­мограф.

Хід роботи. Кролику роблять

ефірний наркоз, фіксують. Роз­тинають черевну стінку, знаходять і перев'язують початковий відрізок тонкого кишечника. Вирізають час­тину кишки довжиною 5-6 см і ста­ранно промивають розчином Рін-Е?Ра до повного видалення вмісту. "рощивають стінку кишки з обох ^НЦі і роблять петлі. Прикріп- кишку знизу де скляного р^ трубки (рис. 41, де і — кімо­граф; 2 — міограф; 3 — скляний Чок; 4 — відрізок тонкої кишки матки); 5 — стакан з роз- Рінгера; 6 — посудина з водою; 7— груша). Трубку на штативі. Другу

петлю кишки прикріплюють до записувального важеля. Кишку занурюють в стакан з теплим (38—39 °С) розчином Рінгера і одночасно пропускають повітря за допомогою гумової груші, з'єднаної з капіляром скляного гачка. На стрічці кімографа запи­сують перистальтичні рухи. Спостереження за перистальтикою ведуть протягом 15-20 хв.

У розчин Рінгера додають 2—3 краплини розчину ацетил­холіну і змішують. При цьому спостерігається підвищення то­нусу і збільшення амплітуди скорочень кишки.

Для відновлення тонусу кишки в стакан наливають чистий; розчин Рінгера, потім додають 2-3 краплини адреналіну. Реєструють ослаблення тонусу і скорочення кишки.

Парасимпатична нервова система та її медіатори посилюють перистальтику кишок, а симпатична нервова система — сповільнює.

Контрольне питання

Як регулюється перистальтика кишечника?