Логічні пристрої ПК

Вступ

Останнім часом ми стали свідками корінних змін у галузі збирання, збереження і використання інформації. Чимало з цих змін зумовлені доступністю потенціально значущої для нас інформації, високою швидкістю її опрацювання і видачі користувачу. Застосування нових інформаційних технологій, навчання і підготовка персоналу до його експлуатації мають стати гідними суперниками давніх методів роботи, якщо при цьому враховувати соціальні наслідки змін, що відбуваються.

У галузі комерційного застосування ЕОМ відбувається поступовий перехід від перфокарт до більш удосконалених засобів уведення інформації—терміналів, допомогою яких користувачі можуть взаємодіяти з одним із кількох пакетів прикладних програм, що реалізовані на даній ЕОМ. Аналогічно, в галузі освіти швидко зростає кількість комп'ютерів, переважна більшість яких має лише незначні обмеження обчислювальних можливостей. Саме безпосередня взаємодія користувача з машиною стає джерелом численних додаткових можливостей.

Апаратні засоби ПК

Логічні пристрої ПК

Мікропроцесор (МП) — це мікросхема, яка керує роботою всіх апаратних компонентів комп’ютера, забезпечує виконання програм, виконує арифметичні та логічні операції.

Оперативний запам’ятовуючий пристрій (ОЗП) призначений для зберігання даних та програм протягом одного сеансу роботи комп’ютера (з моменту ввімкнення до моменту вимкнення).

Постійний запам’ятовуючий пристрій (ПЗП) призначений для постійного зберігання програм, що забезпечують функціонування обчислювальної системи.

ОЗП і ПЗП утворюють основну пам’ять комп’ютера.

Кеш-пам’ять — це невелика за розміром буферна пам’ять, яка дозволяє пришвидшити процеси обміну інформацією між МП і ОЗП.

Системна магістраль — це сукупність шин для обміну даними, адресами та керуючими сигналами між центральними та зовнішніми пристроями.

Інтерфейсні блоки використовуються для узгодження роботи центральних та зовнішніх пристроїв.

Центральний мікропроцесор, внутрішня пам'ять і системна шина конструктивно розташовані в окремому блоці, який називають системним. Пристрої зовнішньої пам'яті звичайно також розміщують у системному блоці, хоч інколи і розміщують в окремих блоках. Усі пристрої введення-виведення, а також пристрої внутрішньої пам'яті підмикають до системної шини через відповідні спеціальні плати, які називають адаптерами та контролерами. Центральний мікропроцесор, внутрішню пам'ять, системну шину, адаптери та контролери розміщують на одній платі, яку називають материнською.

Зовнішня пам'ять — це, як правило, накопичувачі на магнітних та оптичних дисках. Сюди входять жорсткі магнітні диски (ЖМД) та гнучкі магнітні диски (ГМД) також існують оптичні диски (лазерні) CD-ROM з максимальним розміром ~ 700 Мбайт.

Рис.1. Зовнішня пам’ять ПК

Внутрішня пам’ять ПК складається з ОЗП(RAM) і ПЗП(ROM) рис.3.

В ОЗП може неодноразово записуватися та зчитуватися інформація різноманітна інформація. В ПЗП інформація неодноразово зчитується, а записується звичайно при його виготовленні.