Методи дослідження в методиці навчання іноземних мов

Перша фаза - організація - охоплює такі компоненти: визначення цілей, розробка гіпотези, підготовка експериментальних матеріалів, відбір учасників експерименту.

На підготовчому етапі дослідження спочатку формулюється робоча гіпоте­за, тобто первинне передбачення, згідно з яким аналізується і систематизується зібраний фактичний матеріал.

У процесі подальшого творчого аналізу пробле­ми робоча гіпотеза переростає в наукову гіпотезу, яка може стати теорією після її експериментального підтвердження. Експеримент вимагає не лише визначен­ня, але й всебічного обґрунтування висунутої гіпотези, що й повинно стати об'єктом дослідження.

Друга фаза - реалізація - передбачає проведення запланованого експери­менту, який у деяких випадках може складатися з кількох компонентів:

- передекспериментального зрізу,

- експериментального навчання,

- післяекспериментального зрізу.

Головне у цій фазі - забезпечити чистоту експерименту і домогтися його надійності.

Третя фаза - констатація - має своїм головним завданням виявити кількісні та якісні характеристики результатів дослідження, що складає основу для фор­мулювання певних закономірностей. У цій фазі визначають два компоненти: обробку результатів і формулювання висновків.

Четверта фаза - інтерпретація - пояснення причин отриманих результатів і доведення їх надійності. До цієї фази входять такі компоненти як аналіз даних і формулювання методичних рекомендацій.

Наступний етап дослідження - упровадження результатів експерименту у практику роботи відповідних навчальних закладів.

Для забезпечення чистоти експерименту використовують різні прийоми. Одні з них пов'язані з організацією дослідження, інші - з підбором учасників експерименту.

У фазі організації експерименту його варіанти можуть бути реалізовані по-різному: послідовно, одночасно або поперемінно в експериментальних і контрольних класах. Але слід зауважити, що у правильно спланованому з погляду варіативності експерименті поняття "контрольні класи" стає зайвим: усі класи, що беруть участь в експерименті, стають експериментальними і водночас контрольними стосовно один одного.

Дослідне навчання як метод наукового пошуку базується на проведенні масового навчання за запропонованою дослідником методикою. На відміну від інших методів наукового пошуку дослідне навчання дає лише сумарні покаж­чики, які, проте, характеризуються достатньою надійністю завдяки тому, що дослідження проходить у великій кількості шкіл і протягом тривалого часу. Дослідне навчання порівняно з пробним здійснюється як певна модель навчального процесу.

Дослідна робота багато в чому подібна до експерименту. Вона, як і експе­римент, спрямована на перевірку гіпотези. Під час дослідного навчання вчителі працюють відповідно до науково розробленого плану, результати навчання контролюються і фіксуються, підлягають кількісному і якісному аналізу.

У дослідному навчанні широко використовуються дослідні та контрольні класи.

Дослідне навчання буває різних видів у залежності від його мети. Частіше воно слугує для перевірки доступності розробленої методики для масової школи. Завдяки цьому методу дослідження можна визначити можливість застосування певних теоретичних положень на практиці, тобто дослідна робота вносить сут­тєві зміни в методичну систему.

Методичні рекомендації, перевірені за допомогою дослідного навчання, пропонуються для впровадження у практику роботи всіх навчальних закладів цього типу.

Основні методи дослідження мають тісний зв'язок з допоміжними.

Допоміжні методи дослідження у самостійному вигляді, як правило, не реа­лізуються. Вони є важливим доповненням або складовою частиною основних методів дослідження.

Статистичний метод дозволяє створювати статистичний еталон навчаль­ного процесу, на основі якого можна робити висновки про ефективність навчан­ня іноземної мови.

Метод моделювання використовується для моделювання навчання іншомовного мовлення як і будь-якої іншої діяльності. Такий підхід дозволяє користуватися цінною науковою інформацією, одержаною на інших, невербальних моделях (розв'язання математичних задач, шахова гра тощо).

Метод інтерв'ю передбачає вивчення поглядів тієї чи іншої групи людей (наприклад, учителів гімназій, учнів старших класів ліцеїв тощо). Бесіда прохо­дить у відповідності до заздалегідь розробленого плану. Відповіді фіксуються, а потім співставляються та аналізуються.

Анкетування запозичене методикою навчання іноземних мов у соціології. В методичному дослідженні, однак, воно не може застосовуватися як самостій­ний метод наукового пошуку у зв'язку з тим, що його результати носять суб'єк­тивний характер. Тому анкетування використовується як доповнення до того чи іншого основного методу дослідження. За його допомогою вивчають точки зору учнів, учителів, батьків стосовно того чи іншого питання.

Цей метод дослідження набуває відносної об'єктивності лише за умови опитування великої кількості учасників анкетування - сотень і тисяч. Ототожнення об'єктивної наукової істини з думкою більшості опитуваних є методологічною помилкою.

Укладання анкети потребує спеціальної підготовки, а її розмноження, збір і обробка результатів - копіткої праці та спеціальних умов. Методика укладання анкет проходить орієнтовно за тими ж етапами, що й розробка плану спостере­ження: визначення мети, формулювання запитань, вибір методики аналізу отри­маних відповідей. Певні труднощі в укладанні анкети спричиняє формулювання прямих і непрямих запитань і визначення їх послідовності. Бажано, щоб опрацювання результатів анкетування проходило з використанням комп'ютерних програм.

Тестування як допоміжний метод дослідження використовується досить широко. За допомогою тестів різних типів стає можливим у порівняно короткий термін проконтролювати рівень сформованості мовленнєвих навичок і вмінь великої кількості учнів (детальніше див. розділ 6.8.).

В залежності від мети дослідження розрізняють діагностичні, прогностичні, констатуючі та змішані тести. В сучасних методичних дослідженнях найбільшо­го розповсюдження набули констатуючі тести, які є складовою частиною експерименту. З їх допомогою реалізують доекспериментальний і післяекспериментальний зрізи.

Бесіда експериментатора з учасниками експерименту і вчителями може сут­тєво доповнити уявлення про процес дослідження, про його сильні та слабкі сторони. Під час бесіди дослідник може з'ясувати питання, які не включа­ються до самого дослідження, але які доповнюють загальну картину експерименту.

Хронометрування як допоміжний метод дослідження широко застосовується в тих випадках, коли необхідно документально зареєструвати хід усього навчального процесу або певної його частини на уроках. У методичному дослідженні під хронометруванням розуміють фіксацію на магнітофонну або відеострічку ходу навчального процесу, завдяки чому можуть здійснюватися будь-які виміри усномовленнєвої діяльності вчителя або учнів у зв'язку з вирішенням навчальних завдань. За умови суцільного хронометрування фіксується весь хід уроку або серії уроків, на яких реалізується дослідження; при частковому хронометруванні виділяється лише одне явище, яке вивчається. Саме воно піддається ретельному кількісному та якісному аналізу згідно з метою дослідження.

У випадках, коли використання об'єктивних методів дослідження того чи іншого явища неможливе, застосовується метод експертів, або метод компетент­них суддів. Цей метод використовується, у першу чергу, в усіх спірних випадках (наприклад, яку програму обрати, за яким підручником навчати тощо). До цього методу звертаються при необхідності оцінити особистісні якості дитини або визначити її здібності до оволодіння іншомовним мовленням.

Усі методи дослідження, як основні так і допоміжні, ефективні лише за умови їх комплексного використання. В сукупності вони здатні забезпечити необхідну повноту і глибину вивчення проблеми. Саме тому для проведення методичного дослідження у більшості випадків використовується не один окре­мо взятий метод, а кілька методів у комплексі - реалізується комплексне дослід­женя

Сучасні методичні принципи навчання

Навчання іноземної мови здійснюється на основі дидактичних методичних принципів.

До дидактичних принципів відносяться принципи наочності, посильності, міцності, свідомості, науковості, активності, виховуючого навчання, індивідуалізації, доступності, систематичності та послідовності, колективності, проблемності, розвиваючого навчання.

Принцип наочності забезпечується у навчальному процесі з іноземної мови створенням відповідних умов для чуттєвого сприймання іншомовного оточення. Розрізняють слухову і зорову наочність.

Забезпечення учнів у пpoцecі навчання слуховою наочністю необхідно для формування мовленнєвих механізмів, оскільки мовлення — це передусім звукова матерія, яка фіксується письмовим кодом. Слухова наочність у процесі оволодіння іноземною мовою невід\'ємно пов\'язана із зоровою.

Зорова наочність може виступати як у формі тексту, так і у формі малюнків, фотографій, схем, карт тощо. Деякі засоби, наприклад, кінофільм, відеофільм, театральна вистава об\'єднують слухову і зорову наочність.

Принцип посильності у навчанні іноземної мови в середньому навчальному закладі передбачає ретельний відбір навчального матеріалу і видів вправ з цим матеріалом з урахуванням рівня підготовки учнів. Завдання, що ставляться перед учнями, повинні бути їм зрозумілими. На посильність виконання завдань з іноземної мови можуть впливати обсяг матеріалу, темп виконання завдання, невідповідність рівня реальних умінь учнів тим, які необхідні для виконання завдань.

Принцип міцності. Для здійснення іншомовної мовленнєвої комунікації в пам\'яті учня повинна утримуватись певна кількість лексичних одиниць, мовленнєвих зразків, словосполучень, розмовних кліше тощо. Міцність засвоєного мовного та мовленнєвого матеріалу може бути забезпечена у навчальному процесі шляхом підвищення змістовності навчального матеріалу, пошуку конкретних асоціацій, які виконують роль “гачка” в пам\'яті, мобілізації мислення і почуттів, які сприяють запам\'ятовуванню, виконання численних тренувальних вправ, систематичного повторення того, що зберігається в пам\'яті, роботу всіх аналізаторів (слухового, зорового, моторного і мовленнєворухового) у процесі засвоєння матеріалу

Принцип свідомості - цілеспрямований відбір навчального, мовного та мовленнєвого матеріалу, який забезпечує розвиток пізнавальних здібностей учнів.В узагальненому вигляді цей принцип означає, що навчання проходить успішніше, якщо учень добре розуміє смисл того, що вчить, а не повторює новий матеріал механічно.

Принцип науковості - навчальний процес має проходити з урахуванням даних сучасної науки про особливості спілкування за допомогою мови, закономірності розпізнавання та породження мовлення, мовних контактів.

Принцип активності - передбачає мовленнєво-розумову активність учнів в оволодінні іншомовною мовленнєвою діяльністю. Цей принцип має велике значення для правильної організації процесу навчання, оскільки оволодіння іншомовним мовленням можливе лише за умови інтенсифікованої навчальної діяльності кожного учня, який є активним учасником навчального процесу.

Принцип виховуючого навчання іноземної мови реалізується в такій організації навчального процесу, який забезпечує учням можливість проявити себе як особистість, отримати гармонійний і всебічний розвиток свого соціального статусу, удосконалити свої здібності, сформувати пізнавальні мотиви як домінуючі в навчальній діяльності. Така організація навчального процесу забезпечує формування в учнів позитивних рис характеру

Забезпечення індивідуалізації навчання можливе тільки за умови обізнаності вчителя з такими особливостями своїх учнів та способами індивідуалізованого навчання. Отже для реалізації принципу індивідуалізації необхідно визначити індивідуально-психологічні особливості учнів і врахувати їх у навчанні іноземної мови.

До методичних принципів відносяться принципи комунікативності, домінуючої ролі вправ, взаємопов\'язаного навчання видів мовленнєвої діяльності, урахування рідної мови.

Принцип комунікативності є провідним методичним принципом, який сприяє успішному досягненню головної мети навчання іноземної мови в середніх навчальних закладах — навчити учнів здійснювати іншомовне мовленнєве спілкування в межах засвоєного навчального матеріалу.

Принцип комунікативності передбачає побудову процесу навчання іноземної мови як моделі процесу реальної комунікації (Ю.І.Пассов). Модель має зберігати усі найсуттєвіші риси об\'єкта, що моделюється. Для процесу спілкування — це вмотивований характер мовленнєвих дій як учителя, так і учнів. Комунікативні ситуації, що використовуються у навчанні іноземної мови, мають модель типові ситуації реального життя у відповідній сфері спілкування.Принцип комунікативності зумовлює добір мовного та мовленнєвого матеріалу, характер вправ, методів та прийомів навчання.

Принцип домінуючої ролі вправ Цей принцип реалізується у навчальному процесі шляхом виконання учнями різноманітних вправ, що спонукають їх до здійснення мовленнєвих дій, в основі яких лежать певні мовленнєво-розумові операції. Формування та вдосконалення навичок і вмінь мовлення відбувається завдяки функціонуванню цих операцій у процесі виконання вправ. Згідно з цим принципом переважна частина уроку з іноземної мови має бути присвячена вправлянню тих, хто навчається. На думку М.Уеста, наприклад, до 85% урочного часу має відводитись на виконання вправ.

Принцип взаємопов\'язаного навчання видів мовленнєвої діяльності У реальному житті спілкування людей відбувається в різних видах мовленнєвої діяльності. Кожний з цих видів має власні психологічні механізми, і паралельно існують спільні психологічні механізми, притаманні усім видам мовленнєвої діяльності. Отже паралельне навчання різних видів мовленнєвої діяльності забезпечує розвиток навичок і вмінь мовлення у комплексі. Наприклад, лексичні або граматичні навички формуються та удосконалюються у процесі вправляння в говорінні, письмі, слуханні та читанні. Розвиток уміння знайти головну або другорядну інформацію в тексті, який сприймається, відбувається і в аудіюванні і в читанні.

Принцип урахування рідної мови дає можливість спрогнозувати труднощі у навчанні вимовної, лексичної і граматичної сторін іншомовного мовлення, у навчанні графіки, орфографії, при семантизації мовного матеріалу. У мовленнєвому плані врахування рідномовних механізмів допомагає визначити структуру мовленнєвих операцій і вирішити, де є можливим перенесення або коригування чи формування нових навичок і вмінь. Принцип урахування рідної мови реалізується під час використання відповідних вправ у процесі навчання.

Чотирьохкомпонентна мета навчання іноземних мов. Поняття іншомовної комунікативної компетентності

Метою навчання іноземної мови в середніх навчальних закладах є оволодіння учнями іноземною мовою як засобом спілкування і здійснення в цьому процесі виховання, освіти й розвитку особистості учня.

У сучасній методиці навчання іноземних мов висуваються чотири цілі: практична, виховна, освітня й розвиваюча.

Практична мета є провідною. Вона передбачає практичне опанування учнями уміннями аудіювання, говоріння, читання, письма в типових ситуаціях. Основні мовленнєві вміння включають:

• вміння здійснювати усне спілкування в типових ситуаціях навчально-трудової, побутової та культурної сфер спілкування;

• вміння розуміти на слух основний зміст нескладних аутентичних текстів;

• вміння читати і розуміти нескладні автентичні тексти різних жанрів та видів з різним ступенем розуміння їх змісту (читання з розумінням основного змісту, читання з повним розумінням змісту)

• вміння зафіксувати й передати письмово елементарну інформацію.

Реалізація виховної мети передбачає виховання в учнів:

• культури спілкування;

• ціннісних орієнтацій, почуттів та емоцій;

• позитивного ставлення до іноземної мови, культури народу, мова якого вивчається;

• розуміння важливості оволодіння іноземною мовою як засобом спілкування;

• таких рис характеру як доброзичливість, толерантість, колективізм, активність, працьовитість.

Освітня мета передбачає:

• усвідомлення учнями суті мовних явищ, іншої системи понять,через яку може сприйматися дійсність;

• розуміння особливостей свого мислення;

• порівняння явищ іноземної мови, що вивчається.з рідною мовою;

• залучення до діалогу культур (іншомовноі та рїдної);

• уміння вчитися (працювати з книжкою, підручником, словниками тощо).

Розвиваюча мета передбачає розвиток індивідуально-психологічних особливостей та умінь учнів, а саме:

• умінь переносу знань та навичок у нову ситуацію;

• мовленневих здібностей (фонетичного та інтонаційного слуху, мовної здогадки, імітації, логічного викладення думок);

• інтелектуальних і пізнавальних здібностей (різних видів пам”яті – слухової і зорової, оперативної та тривалої, уваги – довільної та мимовільної, уяви тощо);

• го товності до участі в іншомовному спілкуванні;

• готовності до подальшоі самоосвіти в галузі володіння іноземною мовою.

У процесі засвоєння мовного, мовленнєвого, країнознавчого та лінгвокраінознавчого матеріалу формується іншомовна комунікативна компетенція, яка включає такі види компетенцій: мовну, мовленневу, соціокультурну.

Мовна компетенція включає мовні знання (лексичні, фонетичні,граматичні та орфографічні) і відповідні навички; мовленнєва компетенція включає чотири види компетенцій:уміння в аудіюванні, говорінні, читанні, письмі.Мовленнєві навички є складовою частиною мовленнєвих умінь.

Соціокультурна компетенція складається з краінознавчоі та лінгвокраїнознавчої компетенцій. Країнознавча компетенція – це знання учнів про культуру країни, мова якої вивчається(знання історії, географії, економіки, державного устрою, особливостей побуту, традиції та звичаїв країни).Лінгвокраїнознавча компетенція передбачає володіння учнями особливостями мовленнєвої та немовленневої (міміка, жести, що супроводжують висловлювання) поведінки носіїв мови в певних ситуаціях спілкування.Формування соціокультурної компетенції передбачає набуття фонових знань,які включають реалії(безеквівалентні лексичні одиниці –hot dog,абревіатури-FBR, VIP, імена історичних осіб- Honest Abe) та засвоєння фонової лексики (фразеологізмів, афоризмів,формул мовленнєвого етикету).

Основні компоненти змісту навчання іноземних мов

Зміст навчання відповідає на питання “Чого навчати?”і включає такі компоненти:

1)Мовний, мовленнєвий,країнознавчий,лінгвокраїнознавчий навчальний матеріал.

2)Знання, навички та вміння.

3) Сфери спілкування, теми, ситуації.

У процесі засвоєння мовного, мовленнєвого, країнознавчого та лінгвокраінознавчого матеріалу формується іншомовна комунікативна компетенція, яка включає такі види клмпетенцій: мовну, мовленневу, соціокультурну.

Мовна компетенція включає мовні знання (лексичні, фонетичні,граматичні та орфографічні) і відповідні навички; мовленнєва компетенція включає чотири види компетенцій:уміння в аудіюванні, говорінні, читанні, письмі.Мовленнєві навички є складовою частиною мовленнєвих умінь.

Соціокультурна компетенція складається з краінознавчоі та лінгвокраїнознавчої компетенцій. Країнознавча компетенція – це знання учнів про культуру країни, мова якої вивчається(знання історії, географії, економіки, державного устрою, особливостей побуту, традиції та звичаїв країни). Лінгвокраїнознавча компетенція передбачає володіння учнями особливостями мовленнєвої та немовленневої (міміка, жести, що супроводжують висловлювання) поведінки носіїв мови в певних ситуаціях спілкування.Формування соціокультурної компетенції передбачає набуття фонових знань,які включають реалії(безеквівалентні лексичні одиниці –hot dog,абревіатури-FBR, VIP, імена історичних осіб- Honest Abe) та засвоєння фонової лексики (фразеологізмів, афоризмів,формул мовленнєвого етикету)..

Оскільки в реальному житті спілкування відбувається у конкретній мовленневій ситуації, та в межах певної сфери спілкування, формування комунікативної компетенції можливе за умови моделювання у навчальному процесі типових ситуацій, які виникають у різних сферах життя і стосуються різних тем.

Під темою розуміють відрізок дійсності, яка відбивається у нашій свідомості. В методичному аспекті тема визначається як імовірний згорнутий текст,поданий у вигляді короткої тези і який підлягяє розгортанню у процесі говоріння та вилученню інформації і згортанню при читанні та аудіюванні,

Під комунікативно-мовленнєвою ситуацією розуміють динамічну систему взаємодіючих конкретних факторів об”єктивного і суб”єктивного планів, які залучають людину до мовленневого спілкування і визначають ії поведінку в межах одного акту спілкування. Комунікативна ситуація включає чотири чинники: 1) обставини дійсності,в яких відбувається комунікація; 2)стосунки між комунікантами; 3) мовленнєві наміри; 4) реалізацію самого акту спілкування.

Сукупність мовленневих ситуацій, що характеризуються однотипністю мовленнєвого спонукання людини до мовлення, стосунків між комунікантами та обставин спілкування, називається сферою спілкування. Навчання іноземної мови у загальноосвітній школі відбувається у таких сферах спілкування: соціально-побутовій, громадсько-політичній, соціально-культурній, професійно-трудовій.

Вправи для формування іншомовної комунікативної компетентності. Поняття «вправа», «структура вправи», «класифікація вправ»

Вправа – це спеціально організоване в навчальних умовах багаторазове виконання окремих операцій, дій або діяльності з метою оволодіння ними або їх удосконалення.

Кожна вправа має трьох - або чотирьохфазову структуру.

Перша фаза – завдання.

Друга фаза – зразок виконання.

Третя фаза – виконання завдання.

Четверта фаза – контроль, взаємоконтроль або самоконтроль.

Вправи поділяються на види та типи у залежності від критеріїв класифікації. Виділяють шість критерів класифікації вправ – 2 головні та 4 допоміжні. До головних критеріїв класифікації вправ відносять 1) спрямованість вправи на прийом або видачу інформації та 2) критерій комунікативності. Допоміжними критеріями є 1) місце виконання вправ, 2) функція в навчальному процесі, 3) роль рідної мови, 4) спосіб виконання.

За критерієм спрямованості вправ на прийом / видачу інформації вправи поділяються на рецептивні, рецептивно-репродуктивні, репродуктивні, продуктивні.

В рецептивних вправах учень сприймає вербальну інформацію через слуховий або зоровий канал, а потім тим чи іншим способом показує, що він впізнає, розрізняє звуки, графеми, граматичні структури, розуміє усне чи писемне висловлювання.

В репродуктивних вправах учень відтворює повністю або зі змінами сприйнятий ним навчальний матеріал (слово, звук, речення, текст). Всі репродуктивні вправи фактично є рецептивно-репродуктивними, бо учень спочатку сприймає певну вербальну інформаіцію від диктора, учителя або з підручника, а вже потім репродукує її повністю або частково.

У продуктивних вправах учень самостійно породжує висловлювання різних рівнів (від рівня речення до рівня тексту) в усній або письмовій формі. Якщо продукуванню висловлювання передує сприймання і розуміння тексту, то вправа –рецептивно-продуктивна.

Розглянемо типи вправ, які виділяються за критерієм “комунікативність”. Комунікативні вправи - спеціально організована форма спілкування, коли учень реалізує акт мовленнєвої діяльності мовою, що вивчається.

В умовно-комунікативних вправах передбачаються мовленнєві дії учнів у ситуативних умовах на рівні фрази та понадфразової єдності. Основні визначальні якості даного типу вправ –наявність мовленнєвого завдання і ситуативності. Якщо одна з цих ознак відсутня –вправу не можна віднести до умовно-комунікативних.

В некомунікативних вправах учні виконують дії з мовним матеріалом поза ситуацією мовлення, зосереджуючи увагу лише на формі.

Основні та факультативні компоненти навчально – методичного комплексу з іноземних мов

Методика формування іншомовної фонетичної компетентності складники компетентності, мету і зміст вимови, принцип апроксимації, основні типи і види вправ для формування слуховимовних навичок.

Усі види мовленнєвої діяльності базуються на звуках. Оволодіння усним мовленням та читанням вголос неможливе без стійких слухо-вимовних та ритміко-інтонаційних навичок.

Під слухо-вимовними навичками мовлення розуміють навички фонемно правильної вимови усіх звуків в потоці мовлення та розуміння всіх звуків при аудіюванні мовлення.

Етапи формування слухо-вимовної навички.

1 етап. Ознайомлення з новими звуками. Звуки вводяться в потоці мовлення (віршах, скоромовках, казках та ін.). Артикуляція звуків першої групи не потребує пояснення; вони опрацьовуються шляхом імітації. Звуки другої групи порівнюються, контрастуються зі схожими звуками рідної мови, різниця у їх вимові пояснюється. Звуки третьої групи після введення у потоці мовлення вичленяються, їх артикуляція пояснюється.

ІІ етап. Автоматизація дій учнів з новими звуками.

Вправи на рецепцію звуків, некомунікативні, націлені на розвиток фонематичного слуху (на впізнавання, диференціацію, ідентифікацію звуків).

Вправи на впізнавання:

- Підніміть руку/ сигнальну картку, коли почуєте звук [ ].

- Порахуйте, скільки разів у римівці трапиться довга/ коротка голосна.

- Послухайте ряд англійських та українських звуків. Підніміть картку, коли почуєте. англійський звук.

Вправи на диференціацію звуків.

- Прослухайте пари слів. Якщо вони починаються з однакових звуків, поставте знак “+” та “-“ – якщо різні.

1) thin – this 2) those – these 3) three – thought

Вправи на ідентифікацію звука.

- Прослухайте слова із звуками [ ] та [ ]. Запишіть транскрипційний голосний звук, який ви чуєте.

Рецептивно-репродуктивні (умовно-комунікативні та некомунікативні) вправи.

- Прослухайте слова (словосполучення, фрази) зі звуком [ ]. Повторіть їх, звертаючи увагу на звук [ ]. (Це -некомунікативна вправа на свідому імітацію нового звука, якій передує слухання).

- Прослухайте пари слів (словосполучення, фрази) із звуками [ ] та [ ]. Повторіть їх, звертаючи особливу увагу на звуки. (Це - некомунікативна вправа на свідому імітацію звуків, що контрастуються. Імітації передує слухання).

- Прослухайте мої твердження. Якщо вони правильні, підтвердіть їх. (Умовно-комунікативна вправа на слухання та імітацію).

- Дайте лаконічні/ повні відповіді на мої запитання до малюнка (предметів, погоди тощо). (Умовно-комунікативна вправа – відповіді на запитання).

Наведені та подібні їм фонетичні вправи виконуються на всіх ступенях ЗОШ. На початковому ступені основна мета таких вправ – формування слухо-вимовних навичок учнів, тому питома вага фонетичних вправ досить значна порівняно з іншими вправами. На середньому та старшому ступенях ці вправи націлені на підтримку та вдосконалення навичок вимови та на запобігання помилкам. Ці вправи рекомендується виконувати при засвоєнні нового матеріалу перед виконанням вправ в усному мовленні та читанні вголос. На початку уроку необхідно проводити “фонетичні зарядки”, що включають новий навчальний матеріал.

Методика формування іншомовної лексичної компетентності: складники компетентності, мету і зміст лексики, поняття «активний» і «пасивний» лексичний мінімум, різні способи семантизації лексичних одиниць

У загальноосвітній школі вивчається спеціально відібраний граматичний мінімум, який складається з активного та пасивного граматичного мінімуму. До активного граматичного мінімуму входять граматичні структури (ГС), якими учень має оволодіти для вираження власних думок при говорінні та на письмі. До пасивного граматичного мінімуму входять такі ГС, якими учні можуть не користуватися для вираження власних думок, але які потрібні для сприймання і розуміння мовлення при аудіювання та читанні.

Етап ознайомлення з ГС пасивного граматичного мінімуму.

На початковому ступені навчання весь граматичний матеріал засвоюється активно. ГС, які учні мають лише розпізнавати і розуміти у процесі аудіювання і читання (пасивний граматичний мінімум), починають з’являтися на середньому ступені, а на старшому вони становлять переважну більшість граматичного матеріалу, що вивчається.

У процесі роботи з граматичним матеріалом пасивного мінімуму вчитель має навчити учнів швидко розпізнавати ту чи іншу ГС за її формальними ознаками, відрізняти її від схожих ГС та співвідносити її формальні ознаки (граматичні сигнали) з певним комунікативним значенням, тобто сформувати рецептивні граматичні навички, які так само, як і репродуктивні, повинні характеризуватися гнучкістю, стійкістю, автоматизованістю.

На відміну від ГС активного мінімуму, які вводяться поступово, невеликими порціями(за принципом однієї трудності), ГС пасивного мінімуму доцільніше пред’являти учням крупними блоками.

ГС пасивного мінімуму для читання можна подавати у контексті або у форму таблиці.

ГС пасивного мінімуму, з якими учні зустрінуться при аудіюванні, бажано вводити

в уривках з фонограми прозаїчних або драматичних творів.

2) Етап автоматизації дій учнів з новими ГС пасивного граматичного мінімуму.

Етап автоматизації дій учнів з новими ГС пасивного мінімуму, як і активного, має два рівні – рівень окремого речення та рівень понадфразової єдності (або мікротексту). Тут переважно використовуються некомунікативні рецептивні вправи таких видів: на розпізнавання ГС і диференціацію ГС та умовно-комунікативні вправи для перевірки розуміння ГС пасивного мінімуму, що засвоюється, -відповіді на запитання.

Вправа на розпізнавання ГС: Прочитайте речення. Випишіть форми інфінітива, що називають дію, спрямовану на особу чи предмет, які виконують у реченні роль підмета.

Вправа на диференціацію ГС:Прочитайте речення. У ліву колонку випишіть номери речень, в яких дія, виражена інфінітивом, відбувається одночасно з дією, вираженою дієсловом в особовій формі, у праву – з інфінітивами, що виражають дію, яка передує дії, вираженій дієсловом у особовій формі.

Вправа на перевірку розуміння ГС: Прочитайте речення. Дайте коротку відповідь на запитання.

На середньому ступені учні оволодівають практично всім граматичним матеріалом, необхідним для усного мовлення. Ведеться робота з формування рецептивних навичок.

Етапи роботи з лексичним матеріалом, типи і види вправ для засвоєння лексичного мінімуму.

Розкрийте поняття «потенційний словник», назвіть його джерела, типи і види вправ для формування «потенційного словника» Знання іноземної мови асоціюється із знанням слів. У середній загальноосвітній школі вивченню підлягає певний мінімум слів – лексичний мінімум, який відповідає цілям і змісту навчання іноземних мов у даному типі навчального закладу. У шкільному лексичному мінімумі розрізняють активний і пасивний мінімум.

Активний лексичний мінімум – це той лексичний матеріал, яким учні повинні користуватися для вираження своїх думок в усній та письмовій формі.

Пасивний лексичний мінімум - це та лексика, яку учні мають лише розуміти при сприйманні чужих думок в усній формі (при аудіюванні) та письмовій формі (при читанні).

Одиницею навчання лексичного матеріалу є лексична одиниця (ЛО), яка може бути не лише словом, але й сталим словосполученням і реченням-кліше.

Активний і пасивний словниковий запас утворюють так званий наявний або реальний словник, який служить основою для формування потенціального словника. Потенціальний словник складають ті незнайомі слова, про значення яких читач/ слухач може здогадатися, зустрівшись з ними при читанні/аудіюванні. До потенціального словника відносяться: 1)інтернаціональні слова, подібні за звучанням/написанням та за значенням до рідної мови; 2)похідні та складні слова, які складаються з відомих учням компонентів; 3)конвертовані слова; 4)нові значення відомих багатозначних слів; 5)слова, про значення яких учні можуть здогадатися за контекстом.

Метою навчання лексичного матеріалу є формування лексичних навичок. Репродуктивні лексичні навички - навички правильного вживання ЛО активного мінімуму в говорінні та письмі згідно з ситуацією спілкування і метою комунікації. Рецептивні лексичні навички – навички розпізнавання і розуміння ЛО активного і пасивного мінімумів при читанні і аудіюванні.Важлим є також формування навички обгрунтованї здогадки про значення ЛО, що відносяться до потенціального словника при читанні й аудіюванні та навички користування різними видами словників.

1. Етапи формування репродуктивних лексичних навичок

1) Етап ознайомлення з новими лексичними одиницями

Ознайомлення з новими ЛО починається з семантизації, тобто розкриття значень ЛО. Всі різноманітні способи семантизації можна поділити на дві групи: перекладні та неперекладні.

Перекладні способи семантизації включають: однослівний переклад; багатослівний переклад(go – йти, їхати, летіти, пливти); пофразовий переклад (в інтенсивній методиці); тлумачення значення і/або пояснення рідною мовою(big –великий, означає величину, розмір); дефініція/визначення (watch –годинник, що носять на руці або в кишені).

До безперекладних способів розкриття значень іншомовних ЛО відносяться: наочна семантизація –демонстрація предметів, малюнків, діапозитивів, картин, жестів, рухів, тощо; мовна семантизація: а)за допомогою контексту, ілюстративного речення/речень; тлумачення значення ЛО ін.мовою.

Етап автоматизації дій учнів з лексичними одиницями пасивного і потенційного словник

З цією метою застосовуються переважно некомунікативні (рецептивні та рецептивно-репродуктивні) вправи на:

-заповнення пропусків у тексті при читанні, що розвиває здатність до прогнозування;

-співвіднесення багатозначного слова у даному контексті з його еквівалентами в рідній мові;

-вибір значення багатозначного слова, наявного у контексті, з кількох даних значень;

-визначення значення підкресленого багатозначного слова у даному контексті за словником;

-знаходження в тексті інтернаціональних слів;

-визначення значень незнайомих складних слів за їх компонентами;

-визначення значень незнайомих слів, утворених за конверсією;

-визначення нових значень відомих багатозначних слів за контекстом.

Для реалізації потенціального словника студенти мають добре опанувати словотворчим мінімумом та оволодіти навичками розкриття значення утворених слів за допомогою словотворення.

Методика формування іншомовної граматичної компетентності: складники компетентності, мету і зміст навчання граматичного матеріалу, етапи ознайомлення з ГС активного мінімуму, типи і види вправ для їх засвоєння.

Для навчання граматичного матеріалу вагомими є перші чотири рівні, тому що на рівні тексту навички мають вже функціонувати, а не формуватись.

Питання: Як зобразити структуру мовленнєвих одиниць різних рівнів у навчальному процесі?

Відповідь: за допомогою

 вербальних правил (описових і правил інструкцій);

 моделей-схем і, нарешті,

 мовленнєвих зразків.

Правило-інструкція:

Щоб побудувати речення з дієсловами з відокремлюваними префіксами у Präsens, Imperfekt необхідно поставити відокремлюваний префікс в кінці речення. Приклад:...

Модель-схема:

Модель-схема ГС спеціального запитання у Present Simple (рівень фрази):

Трикутник означає питальне слово, маленьке коло — допоміжне дієслово, квадрат — підмет, велике коло — першу форму смислового дієслова

Найпоширенішим способом організації одиниць мовлення з метою засвоєння їх структури є зразки мовлення (ЗМ).

ЗМ - це типова одиниця мовлення, що служить опорою для утворення за аналогією інших одиниць мовлення, які мають таку саму структуру. ЗМ рівня словоформи, словосполучення і речення:

ЗМ рівня словоформи ЗМ рівня словосполучення

Was malst du? 1) ein Buch.

2) Eine Fahne.

3) Einen Hund Was trinkt ihr gern? 1) kaltes Wasser.

2) Starken Kaffee.

3) Warme Milch.

ЗМ рівня фрази

1) Ich trinke am liebsten schwarzen Kaffe.

2) Mein Bruder trinkt am liebsten warme Milch.

Етапи формування репродуктивної граматичної навички

(за підручником Бігич О.Б.)

/. Ознайомлення учнів з новою граматичною структурою (ГС)

Мета: продемонструвати нову ГС, її функцію і форму

Зміст етапу:

1. Демонстрація вчителем нової ГС в ситуації - пояснення функції нової ГС

2. Перевірка розуміння значення нової ГС (відповіді на запитання вчителя)

3. Демонстрація графічної форми нової ГС (пояснення правил утворення, особливостей вимови, інтонування тощо)

4. Фонетичне опрацювання нової ГС (вправи в імітації)

//. Автоматизація дій учнів з новою ГС на рівні фрази

Мета - навчити учнів вживати нову ГС на рівні фрази

Зміст етапу:

Виконання учнями рецептивно-репродуктивних умовно-мовлен-нєвих вправ

■ в імітації ГС,

■ на підстановку до ГС,

■ на трансформацію ГС,

■ на завершення ГС,

■ на розширення ГС,

■ відповіді на запитання,

■ самостійне вживання нової ГС.

///. Автоматизація дій учнів з новою ГС на рівні понадфразової єдності

Мета - навчити учнів вживати нову ГС в коротких висловлюваннях монологічного і діалогічного характеру

Зміст етапу:

Виконання учнями рецептивно-репродуктивних умовно-мовлен-нєвих вправ

■ на об\'єднання зразків мовлення у мікромонолозі,

■ на об\'єднання зразків мовлення у мікродіалозі.

ІІ Ознайомлення з граматичними структурами активного граматичного мінімуму.

ГС, що входять до активного граматичного мінімуму, вживаються в усіх видах МД, тому потрібно формувати як рецептивні, так і репродуктивні навички володіння цими структурами.

Мовлення за своєю природою ситуативне, отже учнів слід знайомити з новими ГС у типових ситуаціях мовлення. З цією метою можна використовувати реальні та уявні ситуації, створені різними засобами:

 за допомогою вербального опису,

 ілюстративного, предметного або дійового унаочнення.

/. Ознайомлення учнів з новою граматичною структурою (ГС)

Мета: продемонструвати нову ГС, її функцію і форму

Зміст етапу:

1. Демонстрація вчителем нової ГС в ситуації - пояснення функції нової ГС

2. Перевірка розуміння значення нової ГС (відповіді на запитання вчителя)

3. Демонстрація графічної форми нової ГС (пояснення правил утворення, особливостей вимови, інтонування тощо)

4. Фонетичне опрацювання нової ГС (вправи в імітації)

Фрагменти уроку:

Англійська мова.

Сьогодні ви навчитесь говорити про те, що знаходиться в зазначеному місці (на парті, на столі, у портфелі, у класі, на вулиці тощо) і чого там немає.

Зараз я розповім вам англійською мовою про те, що лежить на моєму столі. Слухайте уважно. Зверніть увагу на нове слово, яке я вживатиму на початку кожного речення.:

Look here. There is a book on the desk. There is a piece of chalk on the desk. There is a ruler on the desk, too. There is no map on the desk. There is no bag on it.

Ви, напевно, звернули увагу на те, що кожне речення починається словом there. В англійській мові цим словом завжди починаються речення, в яких повідомляється, що щось або хтось знаходиться у певному місці. Послухайте мою розповідь удруге.

А тепер перевіримо, чи добре ви зрозуміли мою розповідь.

1) Give laconic answers to my questions.

Teacher (T): Is there a ruler or a pencil on the desk?

Pupil (P1): A ruler.

T: Is there a bag or a ball on the chair?

P2: A bag. Etc.

2) Translate my statements into Ukrainian.

T: There is a map on the wall.

P1: На стіні — карта.

T: There is no picture on the wall.

P2: На стіні немає картини.

Тепер послухайте моє твердження і скажіть, скільки в ньому наголошених слів: There is a book on the desk.

Так, правильно, два: book та desk. А яке з цих двох слів я наголошую сильніше? Desk. Цей наголос називають логічним.

А зараз ми разом скажемо, що лежить на письмовому столі. Повторюйте за мною лише ті твердження, що відповідають дійсності.

(Учитель повторює розповідь, вставляючи деякі твердження, що не відповідають дійсності.) А тепер послухайте, що є у нашій книжковій шафі, у Пінокіо в портфелі тощо.

Німецька мова.

Сьогодні ми навчимося говорити про те, що кожний з вас буде робити після уроків, завтра, наступного тижня тощо. Послухайте уважно мою розповідь.

Kinder! Heute ist Sonnabend. Wir arbeiten heute. Morgen ist aber Sonntag. Sonntags arbeite ich nicht. Am Sonntag habe ich frei. Ich werde viel Freizeit haben. Ich werde am Sonntag zum Fluß gehen. Ich werde dort in der Sonne liegen. Ich werde auch viel baden. Am Abend werde ich ins Kino gehen. Ich werde also den Sonntag gut verbringen.

Якими словами передається майбутній час?

Правильно, дієсловом werden та будь-яким смисловим дієсловом:

Ich werde am Sonntag ins Kino gehen.

Послухайте ще раз і визначте, на який із двох компонентів падає наголос. Тепер скажіть, що в неділю ви зробите те саме, що й я.

Lehrer (L): Ich werde den Sonntag am Fluß verbringen.

Schuler(Sch): Ich werde den Sonntag auch am Fluß verbringen. Usw.

III Автоматизація дій учнів з граматичними структурами активного граматичного мінімуму.

На етапі ознайомлення завдяки використанню кількох ситуацій мовлення і різноманітного лексичного наповнення нової ГС починає формуватися така якість граматичної навички, як гнучкість. На етапі автоматизації вона продовжує формуватися, але основна мета цього етапу – сформувати найсуттєвішу якість навички – її автоматизованість. Вона формується на двох рівнях – на рівні фрази та на рівні понадфразової єдності, де крім автоматизованості, має бути сформована ще й стійкість навички.

//. Автоматизація дій учнів з новою ГС на рівні фрази

Мета - навчити учнів вживати нову ГС на рівні фрази

Зміст етапу:

Виконання учнями рецептивно-репродуктивних умовно-мовленнєвих вправ

■ в імітації ГС,

■ на підстановку до ГС,

■ на трансформацію ГС,

■ на завершення ГС,

■ на розширення ГС,

■ відповіді на запитання,

■ самостійне вживання нової ГС.

Вправи, що виконуються на рівні фрази:

Англійська мова.

Послідовність вправ у фрагменті визначена з урахуванням формальних труднощів структури \"There is a book on the desk\".

1) Agree with me if I am right. Say: \"You are right\" before the true statement or \"You aren\'t right\" if the statement is false. Do not repeat the false statement.

Example.

T: There is a ball on Sasha\'s desk.

P: You are right! There is a ball on Sasha\'s desk.

T: There is a ruler on his desk.

P: You aren\'t right!

T: There is a map on his desk.

P: You aren\'t right. Etc.

Це вправа на імітацію ЗМ, мовленнєве завдання учнів — погодитися з учителем (або підтвердити те, що він говорить), якщо він правий. Використовується реальна ситуація. Вправу можна виконувати хором.

2) Now I’II tell you about a thing on the desk and you\'ll tell me about another thing.

Example.

T: There is a ruler on Vova\'s desk.

P1: There is a rubber on Vova\'s desk.

P2: There is a pen on Vova\'s desk. Etc.

Це вправа на підстановку у ЗМ, яка не змінює самої ГС, замінюється лише лексична одиниця. Для полегшення дій учнів учитель може спочатку вказувати на конкретний предмет, що є на парті. Мовленнєве завдання учнів — сказати, що є на парті товариша, ситуація — та ж сама. Після висловлювання одного з учнів клас може підтвердити те, що він сказав, хором.

3) And now answer my questions. Give full answers.

Example.

T: What is there in your bag, Ihor?

P1: There is an apple in my bag.

T: And what is there in your bag, Halia?

P2: There is a pencil-case in my bag. Etc.

Це вправа для навчання повної відповіді на спеціальне запитання. Запитання формулює вчитель, а у своїй відповіді учень вживає ту саму структуру, що і в двох попередніх вправах. Мовленнєве завдання — дати відповідь на запитання, ситуація — та сама. Після відповіді одного з учнів її може прокоментувати клас:

Т: What is there in your bag, Katia?

P: There is a doll in my bag.

Cl: There is a doll in Katia\'s bag.

4) Answer my questions. Give short answers: Yes, there is. /No, there isn\'t.

Example.

T: Is there a bag on the chair?

P: Yes, there is.

T: Is there a map on the desk?

P: No, there isn\'t.

Це вправа для навчання відповіді на загальне запитання. Звичайно з неї починається автоматизація. Але в даному випадку має місце інтерференція раніше вивченої ГС (Is this a bag? — Yes, it is./ No, it isn\'t.)

Коротку відповідь на запитання доцільно записати на дошці. Мовленнєве завдання і ситуація ті ж самі.

5) Listen to my statements. Correct me if I\'m not right.

Example.

T: It seems to me (мені здається) there is a piece of chalk on the desk.

P: You aren\'t right. There is no piece of chalk on the desk. Etc.

Це вправа на трансформацію ЗМ (у даному випадку із стверджувальної форми в заперечну). Мовленнєве завдання — виправити (або спростувати) твердження вчителя (пізніше — твердження учнів).

6) Tell the class what there is in your bag if it isn\'t a secret.

Example.

P1: There is a toy car in my bag.

Cl: There is a toy car in Ihor\'s bag.

P2: There is a ribbon in my bag.

Cl: There is a ribbon in Halia\'s bag. Etc.

Це вправа на самостійне вживання нової ГС в усному мовленні. Мовленнєве завдання— сказати товаришам, що цікаве є у портфелі учня, ситуація - та сама.

7) And now let\'s write down what there is and what there isn\'t on the wall of our classroom.

Діти говорять, що є і чого нема на стіні у класі. Вчитель записує твердження на дошці, учні — в зошитах:

Example.

Р1: There is a map on the wall.

P2: There is a picture on the wall.

P3: There is no shelf on the wall.

///. Автоматизація дій учнів з новою ГС на рівні понадфразової єдності

Мета - навчити учнів вживати нову ГС в коротких висловлюваннях монологічного і діалогічного характеру

Зміст етапу:

Виконання учнями рецептивно-репродуктивних умовно-мовлен-нєвих вправ

■ на об\'єднання зразків мовлення у мікромонолозі,

■ на об\'єднання зразків мовлення у мікродіалозі.

Вправи, що виконуються на рівні понадфразової єдності:

• об\'єднання ЗМ (одноструктурних та різноструктурних) у понадфразову єдність;

• об\'єднання ЗМ у діалогічні єдності (запитання-відповідь, твердження - твердження тощо)

8) Stand in two lines. Face each other. Tell your partner what there is in your hand.

Example.

P in Line One: There is a rubber in my hand.

P in Line Two: There is a piece a chalk in my hand.

Це вправа на об\'єднання ЗМ у діалогічну єдність твердження —твердження. У вправі використовується прийом \"рухомі шеренги\" — див. опис прийому у розділі 6.7.)

9) Tell the class that you have a thing. Add what there is or there isn\'t on it (in it, near it).

Example.

I have a bag. There is a pencil-case in my bag. But there is no looking-glass in it.

Учні по черзі висловлюються за поданим зразком. Це вправа на об\'єднання різноструктурних ЗМ у понадфразову єдність. Одне з висловлювань учнів записується.

Відмітимо, що в описаному комплексі вправ учні засвоюють лише дві ГС: There is a book on the desk./ There is no map on the desk та коротку відповідь на загальне запитання: Yes, there is./ No, there isn\'t.

Інші ГС цієї структурної групи (запитання різних типів та відповіді на них, узгодження дієслова з іменником, коли говориться про наявність кількох предметів у певному місці) потребують своїх комплексів вправ і засвоюються нa наступних уроках.

У загальноосвітній школі вивчається спеціально відібраний граматичний мінімум, який складається з активного та пасивного граматичного мінімуму. До активного граматичного мінімуму входять граматичні структури (ГС), якими учень має оволодіти для вираження власних думок при говорінні та на письмі. До пасивного граматичного мінімуму входять такі ГС, якими учні можуть не користуватися для вираження власних думок, але які потрібні для сприймання і розуміння мовлення при аудіювання та читанні.

І етап ознайомлення з ГС пасивного граматичного мінімуму.

На початковому ступені навчання весь граматичний матеріал засвоюється активно. ГС, які учні мають лише розпізнавати і розуміти у процесі аудіювання і читання (пасивний граматичний мінімум), починають з’являтися на середньому ступені, а на старшому вони становлять переважну більшість граматичного матеріалу, що вивчається.

У процесі роботи з граматичним матеріалом пасивного мінімуму вчитель має навчити учнів швидко розпізнавати ту чи іншу ГС за її формальними ознаками, відрізняти її від схожих ГС та співвідносити її формальні ознаки (граматичні сигнали) з певним комунікативним значенням, тобто сформувати рецептивні граматичні навички, які так само, як і репродуктивні, повинні характеризуватися гнучкістю, стійкістю, автоматизованістю.

На відміну від ГС активного мінімуму, які вводяться поступово, невеликими порціями(за принципом однієї трудності), ГС пасивного мінімуму доцільніше пред’являти учням крупними блоками.

ГС пасивного мінімуму для читання можна подавати у контексті або у форму таблиці.

ГС пасивного мінімуму, з якими учні зустрінуться при аудіюванні, бажано вводити

в уривках з фонограми прозаїчних або драматичних творів.

ІІ Етап автоматизації дій учнів з новими ГС пасивного граматичного мінімуму.

Етап автоматизації дій учнів з новими ГС пасивного мінімуму, як і активного, має два рівні – рівень окремого речення та рівень понадфразової єдності (або мікротексту). Тут переважно використовуються некомунікативні рецептивні вправи таких видів: на розпізнавання ГС і диференціацію ГС та умовно-комунікативні вправи для перевірки розуміння ГС пасивного мінімуму, що засвоюється, -відповіді на запитання.

Вправа на розпізнавання ГС: Прочитайте речення. Випишіть форми інфінітива, що називають дію, спрямовану на особу чи предмет, які виконують у реченні роль підмета.

Вправа на диференціацію ГС:Прочитайте речення. У ліву колонку випишіть номери речень, в яких дія, виражена інфінітивом, відбувається одночасно з дією, вираженою дієсловом в особовій формі, у праву – з інфінітивами, що виражають дію, яка передує дії, вираженій дієсловом у особовій формі.

Вправа на перевірку розуміння ГС: Прочитайте речення. Дайте коротку відповідь на запитання.

На середньому ступені учні оволодівають практично всім граматичним матеріалом, необхідним для усного мовлення. Ведеться робота з формування рецептивних навичок.

Мета і зміст навчання інтонації, охарактеризуйте види і типи вправ для формування рецептивних і репродуктивних інтонаційних навичок

Репродуктивні лексичні навички, тобто навички правильного вживання ЛО активного мінімуму в говорінні та письмі згідно із ситуацією спілкування і метою комунікації, що передбачає оволодіння такими операціями:

o виклик ЛО з довготривалої пам’яті,

o зовнішньо мовленнєве відтворення ЛО у потоці мовлення;

o миттєве сполучення даної одиниці з іншими словами, що створюють синтагму і фразу за правилами лексичної сполучуваності;

Етапи формування репродуктивної лексичної навички (за підручником Бігич О.Б.)

/. Ознайомлення учнів з новими лексичними одиницями (ЛО)

Цілі: семантизувати нові ЛО, продемонструвати звукову, графічну і граматичну форми нових ЛО

Зміст етапу:

1. Введення вчителем нових ЛО (в реченні, ситуації, розповіді тощо)

2. Перевірка розуміння значення нових ЛО (відповіді на запитання вчителя)

3. Фонетичне опрацювання нових ЛО (вправи в імітації)

4. Демонстрація графічної і граматичної форм нових ЛО (транскрипція, особливості вживання у множині)

//. Автоматизація дій учнів з новими ЛО на рівні фрази

Мета - навчити учнів вживати нові ЛО на рівні речення

Зміст етапу:

Виконання учнями рецептивно-репродуктивних умовно-мовлен-нєвих вправ

■ в імітації зразка мовлення,

■ у підстановці до зразка мовлення,

■ у трансформації зразка мовлення,

■ у завершенні зразка мовлення,

■ у розширенні зразка мовлення,

■ відповіді на запитання,

■ самостійне вживання нових ЛО.

///. Автоматизація дій учнів з новими ЛО на рівні понадфразової єдності

Мета - навчити учнів вживати нові ЛО в коротких висловлюваннях монологічного і діалогічного характеру

Зміст етапу:

Виконання учнями рецептивно-репродуктивних умовно-мовлен-нєвих вправ

■ в об\'єднанні зразків мовлення у мікромонолозі,

■ в об\'єднанні зразків мовлення у мікродіалозі.

Усі види мовленнєвої діяльності базуються на звуках. Оволодіння усним мовленням та читанням вголос неможливе без стійких слухо-вимовних та ритміко-інтонаційних навичок.

Ритміко-інтонаційні навички –це навички інтонаційно і ритмічно правильного оформлення мовлення та розуміння мовлення інших людей.

Навчання інтонації іноземної мови.

1 етап. Ознайомлення учнів з новими інтонаційними моделями (ІнМ) відбувається у мовленнєвій ситуації. При цьому вчитель пояснює їх комунікативні значення (напр. “прохання”, “наказ” та ін.). Після першої демонстрації ІнМ необхідно записати її на дошці, позначаючи на фразі наголошені слова та ядерний тон. Далі слід прослухати невеличкі діалоги у звукозапису з новими ІнМ. Потім переходять до автоматизації дій учнів з новими ІнМ.

ІІ етап. Автоматизація дій учнів з новими ІнМ.

На цьому етапі виконуються умовно-комунікативні вправи на рецепцію та репродукцію ІнМ.

Вправи на рецепцію інтонаційних моделей.

Вправи на впізнавання.

- Прослухайте розпорядження, які батьки дають своїм дітям. Підніміть сигнальну картку, коли ви почуєте, що розпорядження зроблене у формі прохання. Не забудьте, що прохання передається висхідним тоном.

Наприклад:

1). Clean the mess, please. 2) Water the flowers, please. Etc.

Вправи на диференціацію.

- Послухайте розпорядження, з якими батьки звертаються до своїх дітей. Вирішіть, чи обидва вони звертаються до дітей з проханням. Якщо так, поставте знак “+” біля відповідного номера. Якщо ні – знак “-“. Наприклад:

1) Моther: Wash up, please.

Father: Sweep the floor, please. (Ключ: 1+).

Вправи на ідентифікацію.

Прослухайте розпорядження, які дають батьки. Визначте, де вони звертаються до дітей з проханням (П), а де – з наказом (Н). Зробіть відповідні позначки біля номера кожного розпорядження.

Вправи на репродукцію інтонаційних моделей.

За своїм характером – це умовно-комунікативні рецептивно-репродуктивні вправи на імітацію, підстановку і трансформацію ЗМ, а також продуктивні вправи на самостійне вживання ІнМ на рівні фрази та понадфразової єдності.

Вправи на імітацію.

Попросіть товариша зробити те, про що я прошу вас.

Напр.: T: Give me the book, please.

---

Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:  

---

1234567