Види монологічних висловлювань

Основні види монологічних висловлювань: опис, розповідь, роздум.

В основі їх класифікації лежать такі логічні категорії як простір, час, причина і наслідок.

Монолог-опис є констатуючим типом монологічного висловлювання, в якому описуються людина, пророда, погода, предмети тощо, вказується просторове розміщення предметів, перераховуються їхні ознаки.

Монолог-розповідь є динамічним типом монологічного висловлювання, в якому розповідається про розвиток подій, пригод, дій чи станів. Різновидами монологу-розповіді є монолог-оповідь і монолог-повідомлення. Якщо в розповіді йдеться про об’єктивні факти з життя суспільства в цілому, то в оповіді – про факти з життя самого оповідача. Монолог-повідомлення є відносно коротким викладом фактів чи подій реальної дійсності у стислій, інформативній формі.

Монолог-міркування (роздум) спирається на умовиводи як процес мислення, в ході якого на основі вихідного судження робиться висновок.

- синтаксичні особливості мнологу-опису:

- переважна використання простих і складносурядних речень з перелікові-приєднувальним і послідовно-приєднувальним зв’язком;

- вживання граматичних структур із зворотом there is/ there are;

- вживання переважно таких часово-видових форм як Present Continious, Present Indefinite, Past Indefinite;

- синтаксичні особливості монологу-розповіді:

- видо-часові форми дієслова в Past Indefinite, Past Perfect;

- сполучники, сполучникові прислівники, адвербіалії;

- прості й складнопідрядні речення з підрядними часу.

- Синтаксичні особливості монологу-повідомлення:

- прості розповідня речення;

- дієслова в Present Indefinite, Present Perfect.

- Синтаксичні особливості монологу-роздуму:

Складнопідрядні речення з підрядними причини і наслідку.

Методика формування іншомовної компетентності в діалогічному мовленні: складники компетентності, мету і зміст навчання, використання навчально- мовленнєвих ситуацій, систему вправ для навчання діалогічного мовлення.

Під діалогічним мовленням розуміють обмін висловлюваннями, що породжуються у процесі розмови між двома та більше співбесідниками.

До психологічних характеристик діалогічного мовлення відносять вмотивованість, зверненість, ситуативність, емоційну забарвленість, спонтанність, двосторонній характер мовлення.

Лінгвістичні характеристики діалогу: еліптичність, наявність готових речень, заповнювачів пауз, скорочені та слабкі форми слів.

Діалогом називають форму мовлення, у процесі якої відбувається безпосередній обмін взаємопов’язаними та взаємозумовленими висловлюваннями. Першоелементом діалогу є репліка. Репліки бувають різної протяжності – від однієї до кількох фраз. Найбільш типовою вважається однофразова репліка.

Розрізняють такі види реплік: репліка-спонукання, репліка-реакція. Студенти повинні оволодіти вмінням формулювати репліку-спонукання, тобто розпочинати розмову і відповідати реплікою-реакцією: реагувати на висловлювання співрозмовника реплікою-реакцією, яка б містила також і спонукання щоб підтримати розмову. Навчання ДМ починається з навчання реплікування. Потім переходять до навчання створення діалогічних єдностей. Діалогічна єдність – сукупність реплік, які характеризуються структурною, інтонаційною та семантичною завершеністю називають діалогічною єдністю. Діалогічна єдність (ДЄ) вважається одиницею навчання ДМ. Єдність декількох ДЄ, що характеризуються синтаксичною та комунікативною завершеністю, називають структурою діалогу.

Найпоширеніші види ДЄ:

-запитання-відповідь;

запитання-контрзапитання;

повідомлення-повідомлення;

повідомлення-запитання.

2. Підходи до навчання діалогічного мовлення.

1.Згідно з дедуктивним підходом (згори донизу) навчання ДМ починається із засвоєння діалогу-зразка з його наступним варіюванням і створенням власних діалогів.

2. Індуктивний підхід (знизу-догори) передбачає шлях від засвоєння елементів діалогу до самостійного його ведення на основі навчально-мовленнєвої ситуації.

В процесі навчання ці підходи треба інтегрувати.

Розглянемо навчання ДМ з позицій індуктивного підходу.

Етапи навчання ДМ Система вправ

- Нульовий/підготовчий - вправи для навчання реплікування

(навчання реплікування)

- Перший етап

(оволодіння певними ДЄ) - вправи на засвоєння ДЄ певних типів

- Другий етап

(оволодіння мікродіалогом) - вправи на створення мікродіалогів

- Третій етап

(навчання вести діалог) - вправи на створення діалогів різних

функціональних типів

3. Система вправ для навчання ДМ.

Розглянемо приклади згаданих груп вправ.

1 група вправ. Мета –навчання “реплікування”, тобто швидко й адекватно реагувати на подану вчителем репліку. Вправи 1 групи –умовно-комунікативні, рецептивно-репродуктивні та репродуктивні вправи на імітацію зразка мовлення(ЗМ), підстановку у ЗМ, трансформацію ЗМ, відповіді на запитання, повідомлення/запит інформації, спонукання до дії, тощо. Типові режими роботи –учитель-учень, учитель-клас, учень-учитель.

II група вправ. Мета –навчання самостійного вживання різних видів ДЄ. Ця група включає умовно-комунікативні рецептивно-продуктивні вправи на обмін репліками. Режим роботи –учень1 –учень2. Учні працюють одночасно на місцях та в русі, використовуються прийоми “каруселі” “рухомі шеренги”, “натовп”.

III група вправ. Мета – навчити об’єднувати засвоєні ДЄ у мікро діалоги. Сюди входять комунікативні рецептивно-продуктивні вправи нижчого рівня, які допускають використання штучних опор (підстановка таблиця, структурно-мовленнєва схема мікро діалогу, функціональна схема мікро діалогу).

4 група вправ. Мета – навчити учнів створювати власні діалоги різних функціональних типів на основі запропонованої комунікативної ситуації. Впрви цієї групи – комунікативні рецептивно-продуктивні (вищого рівня). Допускаються лише природні опори (театральні афіші, розклади руху потягів, плани-схеми міст, сіл, географічні карти тощо.)

 

Методика формування іншомовної компетентності в монологічному мовленні: складники компетентності, мету і зміст навчання, систему вправ для навчання монологічного мовлення.

Суть і характеристика монологічного мовлення.

Монолог – це безпосередньо спрямований до співрозмовника чи аудиторії організований вид усного мовлення, який передбачає висловлювання однієї особи.

Особливості монологічного мовлення (ММ):

а ) комунікативні –виконує такі комунікативні функції:

- інформативну;

- впливову (спонукання до дії, переконання щодо справедливості тих чи інших думок, переконань);

- експресивну (емоційно-виразну) –використання спілкування для опису стану, в якому знаходиться мовець);

- розважальну;

- ритуально-культову (виступ на ювілеї).

б) психологічні:

- однонаправленість (не розраховане на мовну реакцію вголос);

- зв’язність (відповідність темі та володіння мовними засобами між фразового зв’язку);

- тематичність;

- відносно безперервний спосіб мовлення;

- послідовність і логічність.

в ) мовні особливості:

- структурна завершеність речень;

- досить складний синтаксис;

- зв’язність (використання мовних засобів між фразового зв’язку);

Уміння монологічного мовлення:

- правильно складати одну завершену фразу;

- комбінувати різноструктурні фрази;

- трансформувати, розширювати, доповнювати вже засвоєні мовленнєві зразки;

- вільно викладати свої думки;

- обговорювати факти, події;

- розкривати причинно-наслідкові зв’язки подій та явищ;

- описувати предмети, явища, людей;

1. Види монологічних висловлювань.

Основні види монологічних висловлювань: опис, розповідь, роздум.

2. Етапи формування монологічних умінь.

Уміння монологічного мовлення формуються у ході 3-х етапів. Мета 1 етапу – навчити учнів продукувати зразки мовлення рівня фрази та об’єднувати їх у понадфразові єдності (ПФЄ). Кожен учень вимовляє одну фразу та приєднує її до інших фраз, сказаних його однокласниками. Будь-які фрази вважаються правильними, якщо вони відповідають темі і грамотно оформлені у мовному відношенні. На цьому етапі можна запропонувати учням опори – слова, словосполучення, граматичні структури. Наприклад. Для тексту-розповіді такими опорами можуть бути in the morning, at first, then, after an hour, soon, finally; для тексту-роздуму – firstly, secondly, finally; для опису характерні there is, there are.

На 2 етапі учні вчаться самостійно будувати висловлювання понадфразового рівня. Навчання монологічного мовлення на цьому етапі здійснюється за допомогою різних опор: зображальних, вербальних, комбінованих. Зображальні опори: окремі малюнки, слайди, тематичні та сюжетні картинки, композиції на магнітній дошці.

Вербальні зорові опори: підстановча таблиця, логіко-структурна схема, висловлювання-зразок у звуковому чи зоровому (друкований текст) варіанті.

Мета 3 етапу – навчити учнів створювати монологічні висловлювання текстового рівня різних функціонально-смислових типів мовлення в обсязі, передбаченому програмою.