1. Дата, школа, клас, вчитель, предмет, тема.
2. Емоційна насиченість уроку. Прояв і формування вищих почуттів – інтелектуальних, моральних, естетичних:
а) формування внутрішньої мотивації уміння, позитивного ставлення учнів до навчання як до свого громадського обов’язку;
б) прояви пізнавальної зацікавленості та засоби, якими вчитель викликав їх;
в) розвиток моральних якостей учнів.
3. Настрій вчителя і учнів під час уроку. Емоційний стан вчителя та ставлення учнів до нього.
4. Формування і розвиток вольових рис характеру учнів (дисциплінованості, витримки, наполегливості, володіння собою тощо). Прояв вольових рис характеру вчителя.
5. Прояви та розвиток загальних і спеціальних здібностей учнів Врахування вчителем "мислительного" та “художнього” типу розумової діяльності учнів та інших особливостей пізнавальних процесів.
6. Виховне значення індивідуального підходу до учнів під час уроку.
а) індивідуальна робота з дітьми у яких слабка нервова система (розвиток впевненості у своїх розумових та фізичних силах, заохочення активності, поступове включення в діяльність. що вимагає подолання труднощів);
б) підхід до учнів з перевагою процесів збудження (засоби, що спонукають стримувати себе, розвивають уміння володіти собою, стимулюють потребу у точних та спокійних рухах тощо);
в) робота із школярами, у яких недостатня рухливість нервових процесів (тренування переходу від однієї діяльності до іншої, розвиток активності, ініціативи);
г) привчання дітей не тільки швидко, але і акуратно, точно виконувати всі завдання, робити не тільки те, що цікаво, а й не цікаве завдання виконувати сумлінно.
7. Чи впливають відповіді школярів на подальші дії та слова вчителя?
Схема визначення ригідності словникового